четвер, 8 січня 2015 р.

Коментар до статті


Коментар до статті М.Стеценко "ОБЕРЕЖНО-НЕПРОФЕСІОНАЛІЗМ"

Ю.Солоп,
директор НПП «Великий Луг» (1995-2011),
командир ДОП УСГА (1983-1985)

             Справді небезпека велика, з огляду того, що новопризначений міністр екології І.Шевченко на своїй першій прес-конференції заявив про необхідність більше прислухатись до думки громадських активістів. Тому ця «думка», бажано, повинна бути професійною.
            З одного боку догма російської школи «абсолютної заповідності» була, але самої «абсолютної заповідності» ніколи там не було. Справжня абсолютна заповідність досягнута хіба що в деяких національних парках і природних резерватах Північної Америки та Східної і Центральної Африки. В Україні ж для різної біоми створення умов абсолютної заповідності може призвести аж до повної зміни біотичних компонентів (про це говорилось і в попередніх статтях). Але абсолютна заповідність для окремих територій має бути кінцевою метою людства. Для наших національних парків і заповідників з їх мізерною площею (слава Богу, що хоч такою) цього досягти не можливо. Особливо для степових екосистем, в яких провідний лімітуючий фактор для рослинного компоненту повністю відсутній. І якраз лише в «Асканії-Новій» на ділянках, де випасаються напіввільні стада акліматизованих копитних, біоценоз найбільш стабільний і наближений до поняття «абсолютна заповідність». Для забезпечення цього в кожній установі природно-заповідного фонду існують наукові відділи (нажаль в багатьох ще не достатньо потужні) та працюють Науково-технічні Ради.
            Через непрофесіоналів страждають багато галузей, а останніми роками постраждав і природно-заповідний фонд. Ніяк не можна щоб це продовжувалось!

 

 

1 коментарі:

Serghiy Fedorynchyk сказав...

Насмілюся заперечити шановному п. Солопу, скоріше уточнити. Думка громадськості (природоохоронців-аматорів, чи екологістів) має бути обгрунтованою (фактами, спостереженнями, узагальненням досвіду, науковими знаннями хоч б на дилетантському рівні). А професійності треба вимагати від фахівців, а не від громадськості. Бідою громадського екологічного руху нині стало суттєве зменшення суто аматорських громадських організацій, водночас зі зростанням прошарку "професіоналізованих" організацій. Причому в останньому випадку під цим частіше мається на увазі робота на платній (насамперед, грантовій) основі, яка, на жаль, не завжди супроводжується зростанням фаховості і освіченості.

Дописати коментар