понеділок, 16 лютого 2015 р.

Ф.Гамор Комітетстькі слухання

У ПРЯМОМУ ЕФІРІ ТЕЛЕКАНАЛУ «РАДА» НА КОМІТЕТСЬКИХ
             СЛУХАННЯХ У ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ ОБГОВОРЕНО ПРОБЛЕМИ
                                  ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ

Федір Гамор,
                                           доктор біологічних наук, професор,
                                заслужений природоохоронець України, заступник
                                    директора Карпатського біосферного заповідника


       Насамперед треба підкреслити, що  проблеми розвитку природно-заповідної справи в Україні, уже не одноразово, критично розглядалась на Комітетських слуханнях у Верховній Раді України і в попередні роки. Так, до прикладу, ще зовсім свіжими у пам’яті є  слухання, які відбулись 18 листопада 2013 року та опубліковані окремою книгою матеріали з оцінки громадськістю, діяльності органів державної влади щодо виконання стратегії національної екологічної політики у сфері природно-заповідної справи. Але, на жаль, не зважаючи на це, ситуація у цій важливій екологічній та соціально-економічній сфері стала зовсім катастрофічною.
    І ось, 4 лютого 2015 року на слуханнях, в прямому ефірі телеканалу «Рада», у Комітеті з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, за участі керівників заповідників та національних природних парків, представників центральних органів виконавчої влади, громадських організацій та науковців, проаналізовано стан природно-заповідного фонду (ПЗФ)України.
     Відкриваючи Комітетські слухання, голова Комітету, народний депутат України Микола Томенко,   з великою стурбованість говорив про те, що  в Україні  в останні роки спостерігається тотальне вирубування лісів та вивезення деревини у круглому вигляді за кордон, чиниться опір   прийняттю у Верховній Раді законопроекту щодо припинення цих процесів. Критична ситуація складається в природно-заповідній справі. В багатьох  випадках допускаються випадки вилучення земель природно-заповідного фонду, нерідкими під виглядом «селекційного відстрілу» є браконєрство. Проблемними залишаються питання винесення  у натуру меж територій природно-заповідного фонду. А заповідники і національні природні парки Держлісагенства, перетворюються в комерційні лісозаготівельні підприємства тощо.
            А у розповсюдженій напередодні Слухань інформаційно-аналітичній довідці Міністерства екології та природних ресурсів України та доповіді директора Департаменту заповідної справи цього міністерства Ігоря Іваненка, говорилось про те, що в Україні «знищена система державного управління територіями та обєктами ПЗФ на місцевому рівні», «призупинена система державного контролю за дотриманням природоохоронного законодавства», здійснюється «саботаж виконання доручень Президента та Уряду щодо передачі земель лісового фонду національним природним паркам та заповідникам», значними є «колізії законодавства, зокрема у частині регулювання природокористування у межах територій та обєктів ПЗФ». Спостерігається  «тотальне скорочення працівників на державному рівні, які займаються розвитком та управлінням територіями та об’єктами ПЗФ», «критичне зменшення фінансування з Державного бюджету заповідної справи», є «низький рівень заробітної плати працівників установ ПЗФ» та «низький рівень кваліфікації керівників в установах ПЗФ». В останній рік ліквідовано пільги щодо сплати установами ПЗФ земельного податку та ліквідовано Державний фонд охорони навколишнього природного середовища, суттєво зменшено активність та відповідальність місцевих органів влади за розвиток мережі територій та об’єктів ПЗФ, припинено створення нових територій та об’єктів ПЗФ на землях Держлісагенства.
      Поряд з цим, як позитивний приклад, для розвитку заповідної справи, Ігор Іваненко окремо відзначив важливу роль Плану заходів щодо забезпечення сталого розвитку і благоустрою гірських населених пунктів української частини українсько-словацько-німецького природного об’єкту Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини», який затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України № 819-р від 10 вересня 2014 року та відкриття руху пасажирського потягу за маршрутом «Київ-Рахів».
         Про ці тривожні тенденції говорили і майже два десятки виступаючих на слуханнях керівників установ природно-заповідного фонду, інститутів національної академії наук, Генеральної прокуратури  та провідних громадських екологічних організацій України.
       Багато суттєвих пропозицій внесли директори біосферного заповідника «Асканія нова» Віктор Гавриленко, природного заповідника «Горгани» Василь Кисляк, національних природних парків «Гуцульщина» Василь Пророчук та «Яворівський» Михайло Біляк, директори інституту зоології та географії НАН України, член-кореспондент НАН України Ігор Акименко та академік НАН України Леонід Руденко, керівник відділу інституту ботаніка імені М.Г.Холодного, член-кореспондент НАН України Яків Дідух, голова Всеукраїнської екологічної ліги Татяна Тимочко та директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко й інші.
 Виступаючи на  цьому поважному зібранні, автор цих рядків   особливо наголосив, що у контексті ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом та відповідно до Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020», яка затверджена Указом Президента України 12 січня 2015 року, виняткової ролі  набувають проблеми розвитку біосферних заповідників (резерватів) та вдосконалення українського законодавства, що регламентує їх діяльність.
Вони, як модельні території для сталого розвитку, важливі для впровадження європейських стандартів життя та для розвитку економіки екологічно невиснажливими способами.
Біосферні заповідники (резервати), як міжнародно визнані інституції, можуть підсилити бренд-меседж України, як країни привабливої для туризму та країни з визначними природними, культурними та історичними цінностями.
Вдосконалення їхньої діяльності важлива також і для популяризації України у світі, формування її позитивного іміджу та для забезпечення  присутності у міжнародному академічному середовищі.
В зв’язку з цим ми підготовили  та подали до секретаріату Комітету з екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської Катастрофи, розгорнуту інформаційно-аналітичну довідку та конкретні  пропозиції щодо імплементації нормативно-правових  актів ЮНЕСКО до українського законодавства.
Найважливішим серед них має бути підготовка та прийняття Закону України «Про біосферні заповідники (резервати) в Україні», або суттєво доповнити Закон про природно-заповідний фонд.  Для цього, Міжнародна  координаційна рада  програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера», рекомендує взяти за основу, підготовлений  національним комітетом МАБ ЮНЕСКО Франції  проект модельного Закону про біосферні резервати. 
     По-друге, потребує невідкладного вдосконалення чинне природоохоронне законодавства, у частині підтримки традиційного господарювання населення, що проживає у зоні діяльності біосферних заповідників та інших установ ПЗФ, та спрощення  процедури отримання відповідних дозвільних документів. Необхідно відповідно до статті 12 Закону України про ПЗФ  надати більше прав спеціальним адміністраціям установ з питань управління територіями ПЗФ.
     Вкрай важливо передбачити виділення коштів із Державного бюджету на розробку Проектів організації територій та охорони природних комплексів установ ПЗФ.
     По-третє,  важливо внести зміни до нормативно-правових актів, що регламентують фінансове та матеріально-технічне забезпечення   їх діяльності.
    Треба, зокрема,  внести до 7, 8 та 9 частин статті 43 Бюджетного Кодексу України доповнення, після слів наукових установ «й установ природно-заповідного фонду» та доповнити, за прикладом Держлісагенства, положеннями стосовно потреб установ ПЗФ у частині  здійснення охорони, проведення пририродо-охоронних заходів та їх матеріально-технічного забезпечення, пункти 1, 2  та 4  Заходів затверджених  Постановою  Кабінету Міністрів України № 65 від 1 березня 2014 року.
    По-четверте, дуже важливо, внести зміни до земельного законодавства, які необхідні для скасування надзвичайно складного порядку відведення земельних ділянок для об’єктів природно-заповідного фонду та врегулювати питання правового статусу земель, які включені до складу біосферних заповідників та національних природних парків без вилучення у землекористувачів.
     Слід застосувати до земель, які передаються до складу ПЗФ, прийняті у 2012 році норм земельного законодавства, щодо спрощеної процедури надання земельних ділянок у власність, користування або в оренду, відповідно до яких ці питання фактично одноосібно вирішуються місцевими органами Держземагенства.
      У зв’язку із вилученням із статті 282  Податкового Кодексу  положення про те, що від сплати земельного податку звільняються  заповідники та інші природоохоронні території, необхідно терміново скасувати цю норму, або відповідно до статті 46 Закону України про ПЗФ,  передбачити у Державному бюджеті України, виділення установам та організаціям, які забезпечують охорону особливо цінних земель природно-заповідного фонду, необхідних коштів для сплати земельного податку до місцевих бюджетів.  
      По-п’яте, відповідно до Коаліційної Угоди, необхідно відновити роботу Державної служби заповідної справи України, з надання їй повноважень вирішувати самостійно кадрові та фінансові питання функціонування установ природно - заповідного фонду.
     Реалізація пропозицій щодо утворення Державного агентства заповідної справи, викликає значні побоювання у природоохоронців, через те що це може призвести до комерціалізації установ ПЗФ та надмірного використання ними природних ресурсів.
     По-шосте, для біосферних заповідників та для інших установ ПЗФ життєво важливим є недопущення зміни правого статусу бюджетних установ природно-заповідного фонду на казенні підприємства, яке передбачається четвертим пунктом   Плану заходів з виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України  та  Коаліційної угоди у 2015 році.
    І на кінець, потребує  невідкладного вирішення проблема вдосконалення системи оплати праці працівників установ природно-заповідного фонду, запровадження  виплати їм надбавок за вислугу років та компенсацій за роботу в польових умовах, переведення науковців на оплату за розрядами єдиної тарифної сітки наукових установ, підпорядкованих органам державної влади.

     За результатами слухань Комітет прийме відповідні Рекомендації, а 5 лютого 2015 року в Міністерстві екології та природних ресурсів, за участі керівників установ природно-заповідного фонду проведено нараду на, якій Міністр Ігор Шевченко поставив конкретні завдання, перед заповідниками та національними природними парками, щодо поліпшення їхньої діяльності  у контексті Комітетських обговорень проблем заповідної справи в Україні. 

0 коментарі:

Дописати коментар