середа, 30 грудня 2015 р.

Питання неузгоджених дій із природоохоронним законодавством під час навчань військових підрозділів Збройних Сил України

ВГО "Асоціація природоохороних територій України" у листі Верховному Головнокомандуючому Збройних Сил України акцентує увагу на випадках неузгоджених із природоохоронним законодавством дій військових підрозділів Збройних Сил України на територіях заповідних об’єктів в зоні АТО та прилеглих ділянках, розуміючи при цьому важливість розбудови Збройних Сил України.



Текст листа:


Вельмишановний пане Президенте!

Роль заповідних природних територій у збереженні біологічного різноманіття, підтриманні природної рівноваги і екологічної стійкості планети і біосфери в цілому величезна і принципово незамінна.
Природно-заповідний фонд України, який налічує понад 8100 територій та об’єктів із загальною площею суходолу більш як 3,6 млн га, є складовою Європейської екологічної системи і охороняється законодавством України як Національне природне надбання.
В останні роки заповідна справа, як одна з найважливіших природоохоронних галузей, переживає глибоку системну кризу, що може призвести до втрати найважливішого каркасного блоку та організаційної системи охорони природи.
На стан збереження заповідного фонду негативно вплинула інтервенція бандитських формувань на Донбас та анексія Криму Росією.
В зону дій АТО потрапили сотні заповідних природних територій. Серед них біосферні заповідники «Асканія-Нова» та Чорноморський, національні природні парки Азово-Сиваський, «Олешківські піски» в Херсонській області; відділення Українського степового природного заповідника, Луганський природний заповідник, національні парки «Святі гори» та «Меотида» в Донецькій та Луганській областях та ряд інших заповідних територій.
Останнім часом мають місце непоодинокі випадки неузгоджених з природоохоронним законодавством дій військових підрозділів Збройних Сил України на територіях заповідних об’єктів в зоні АТО. В основному це переміщення військової техніки, учбові і бойові стрільби, організація масштабних навчань, спроби вилучення земель природно-заповідного фонду під організацію полігонів тощо.
Так, відповідно до Указу Президента України в 2010 році з метою збереження цінних природних комплексів та історико-культурних об’єктів Північного Причорномор’я був створений на площі понад 8 тисяч гектарів національний природний парк (НПП) «Олешківські піски» в Херсонській області.
З жовтня місяця цього року частину території НПП «Олешківські піски» Міноборони України використовує як «полігон» для проведення бойових стрільб з усіх видів зброї. Фактично діяльність цього полігону не узгоджується із існуючим природоохоронним законодавством, нормативно-правовими актами надання земельних ділянок для користування, в т.ч. і для військових потреб (матеріали додаються).
Без узгодження з дирекцією біосферного заповідника «Асканія-Нова» військові підрозділи неодноразово порушували режим охорони заповідного степу та зоопарку.
Цей та інші факти неузгоджених дій військових підрозділів в межах заповідних територій не тільки порушують чинне природоохоронне законодавство, але й призводять до непотрібних, в цих умовах, конфліктів між керівництвом заповідних установ і військовими, загострень відносин з науковцями та природоохоронною громадськістю.
Громадянське суспільство розуміє і повністю підтримує усі зусилля держави по розбудові сучасних збройних сил як головного гаранта незалежності і територіальної цілісності нашої Батьківщини. Для цього необхідно буде створювати нові військові полігони, навчальні центри, бази тощо.
Тому, вважали б за доцільне спільно з Мінприроди та іншими зацікавленими міністерствами, відомствами, громадськістю розглянути та узгодити перспективну програму розвитку цієї важливої інфраструктури в системі розбудови Збройних Сил, щоб максимально врахувати збереження національного природного надбання від шкідливої дії військової діяльності на їх територіях.
Національна заповідна система територій і об’єктів – надбання, яке ми зобов’язані зберегти, примножити і передати прийдешнім поколінням.

Слава Україні!

Додатки: Матеріали про факти порушення природоохоронного законодавства, Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів на території НПП «Олешківські піски» на 11 арк.


З повагою,
Президент ВГО «Асоціація
природоохоронних територій України»,
Заслужений природоохоронець України                                                 М. Стеценко






Довідка щодо порушень природоохоронного законодавства
 на території НПП "Олешківськи піски"

м. Херсон                                                 10 грудня 2015 року

      Згідно  Указу Президента України від 23 лютого 2010 року № 221 «Про створення Національного природного парку «Олешківські піски» в межах території Херсонської області створено Національний природний парк «Олешківські піски» з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об'єктів північного Причорномор'я.
Парк розташований на території Голопристанського, Цюрупинського районів та Новокаховської міської ради Херсонської області.
Загальна площа Парку становить 8020,36 га земель державної власності, у тому числі 5222,30га земель, які вилучаються в установленому порядку (Державне підприємство «Каховське лісове господарство» – 2140,30га; Державне підприємство «Великокопанівське лісомисливське господарство» – 531,70га; Державне підприємство «Цюрупинське лісомисливське господарство» – 2550,30 га) та надані Парку в постійне користування, і 2798,06га земель, які включаються до його складу без вилучення.
       У 50-90-х роках частина території парку ( площею 5 222, 30 га) у тому числі і заповідна зона (площею 1 391 га) надавалася   «Херсонськой КЕЧ района – участок Раденское» (російською мовою), що відносилося  до Міноборони СРСР (в документах чітко не відображено), на підставі Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 06.04.1950 року № 4781 рс, постанов (рішень) Ради Міністрів УРСР від 04.05.1950 року № 1214-035 та від 25.09.1951 року № 18020-РС.
    У 1985 році Херсонському КЕЧ района– участок Раденское (російською мовою) було видано акт на право довгострокового тимчасового користування землею 19 550 га., затверджений постановою Ради Міністрів УРСР від 01.10.1974 р. № 473. та зареєстрований в книзі реєстрації землекористувань Цюрупинської районної ради за № 120. Таким чином в порушення норм ст. 22 Кодексу земельного Української РСР",  ВР УРСР,  земельна ділянка незаконно, без оформлення документів, протягом 1950 -1985 року використовувалась під полігон МО СРСР.  
        В акті акт на право довгострокового тимчасового користування землею (правовстановлюючому документі) зазначено, що після закінчення строку користування земельні ділянки повертаються попереднім землекористувачам.
        Слід зазначити, що за нормами ст. 15 Земельного Кодексу Української РСР, - тимчасове користування землею могло бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до десяти років. У разі виробничої необхідності ці строки могли бути продовжені на період, що не перевищує відповідно строків короткострокового або довгострокового тимчасового користування. По окремих видах користування землею Радою Міністрів Української РСР міг бути встановлений і триваліший строк довгострокового користування, але не більш як двадцять п'ять років. Строку тимчасового довгострокового користування землею в акті 1985 року не зазначено. Таким чином у будь якому випадку строк користування земельною ділянкою не міг перевищити 25 років.
     У відповідності до ст. 35  Земельного Кодексу Української РСР, - право підприємств, організацій і установ на користування наданою їм землею підлягає припиненню зокрема у випадках  закінчення строку довгострокового тимчасового користування землею, ліквідації підприємства, організації або установи. При цьому відповідного рішення  (постанови) органів, які надали земельні ділянки, у цьому випадку  Ради Міністрів

УРСР, не вимагалося.  МО СРСР  після закінчення терміну тимчасового користування землею, для одержання (підтвердження) будь яких прав на територію площею  14 656 га не зверталося. Строк користування тимчасового земельною ділянкою за актом від 1985 року закінчився.
      В подальшому земельна ділянка (її частина) обліковувалась за підприємствами лісового господарства, про що свідчать Державні акти на право користування земельною ділянкою серій ЯЯ №№ 327421, 327422, 320006 від 08.10.2007 року виданих Державному підприємству «Каховське лісове господарство», I-XC №000335 від 23.10.1996 року виданий «Великокопанівському лісомисливському господарству». ДП «Цюрупинське лісомисливське господарство» на даний час розробляє технічну документацію із землеустрою відповідно до Розпорядження Голови ОДА Херсонської області від 24.07.2012 року № 535. Належність даних земельних ділянок до державного лісового фонду відображено в Проектах організації і розвитку лісового господарства по вищенаведених підприємствах та в матеріалах базового лісовпорядкування.
     Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового Кодексу України (ВР України, від 21.01.1994,  № 3852-XII "Лісовий кодекс України"), - До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
      Окрім того п. 3 Указу Президента України від 23 лютого 2010 року № 221 «Про створення Національного природного парку «Олешківські піски», постановляв Міністерству оборони України разом з Херсонською обласною державною адміністрацією вжити протягом 2010-2013 років заходів щодо вивільнення земельних ділянок колишнього авіаційного полігону «Херсон» Міністерства оборони України від вибухонебезпечних предметів з метою дальшої їх передачі у постійне користування національного-природного парку «Олешківсткі піски».
      Лісогосподарськими підприємствами 8 грудня 2011 року були надані нотаріально завірені згоди про відмову від земельних ділянок на користь Парку та 13 квітня 2012 року підписаний Акт прийому-передачі земельних ділянок під охорону та проведення першочергових природоохоронних заходів Національному природному парку «Олешківські піски».
        Кабінет Міністрів України розпорядженням від 11.07.2013 року № 510-р., відповідно до ст.ст. 92, 123, 149 Земельного Кодексу України надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою на 5 222, 3 га (землі державної власності лісогосподарського призначення) з подальшим наданням їх в постійне користування Національному природному парку «Олешківські піски».
      Протягом років незалежності Міністерство оборони України жодним чином не зверталися у встановленому порядку з питанням оформлення (переоформлення) прав на земельну ділянку так званого «полігону», в порушення вимог Закону України «Про використання земель оборони», Земельного Кодексу України.  Станом на 03.12.2015 року  Квартирно-експлуатаційний відділ м. Херсона Міністерства оборони України стверджує, що земельна ділянка  військового містечка № 15  (колишній полігон Херсон) перебуває в користуванні Міністерства оборони України відповідно до акту від 1985 року.  При цьому жодних документів належності (правонаступництва)  КЕВ м. Херсона до акту на право тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою 1985 року чи інших правовстановлюючих документів на земельну ділянку частини території парку відповідно до вимог Законів України «Про використання земель оборони», Земельного Кодексу України не надано. У зв’язку із чим користування земельної ділянкою частини території НПП «Олешківські піски» під так званий «полігон» є безпідставним та грубо порушує вимоги земельного та природоохоронного законодавства.
      Окрім того Міністром оборони України листом 07.06.2013 року за вих. № 220/4270  було розглянуто проект розпорядження КМ України «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок 5 222, 3 га у постійне користування НПП «Олешківські піски»  та погоджено без зауважень.
     Пунктом 1.9. Положення про Національний природний парк "Олешківські піски", яке затверджене Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.09.2011 року за № 363 зазначено, що межі Парку встановлюються в натурі, оформляються відповідними знаками та інформаційними матеріалами, наносяться на відповідні планово- картографічні матеріали органів держземагенства на місцях та землекористувачів, обов'язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій.
      Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Національному природному парку «Олешківські піски» загальною площею 5222,3 га із земель лісогосподарського призначення, що перебувають в користуванні державних підприємств Великокопанівське лісомисливське господарство, Каховське лісове господарство, Цюрупинське лісомисливське господарство, та розташовані в адміністративних межах Цюрупинського району (Новомаячківська селищна рада - 531,7 га, Козаче - Лагерська сільська рада - 2140,3 га та Раденська сільська рада - 2550,3 га (за межами населених пунктів) з подальшим наданням їх у постійне користування національному природному парку «Олешківські піски» для забезпечення функціонування національного природного парку, розроблено та отримано позитивні висновки від Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства, Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації.
     Встановлення в натурі меж території НШІ «Олешківські піски» відбудеться після отримання позитивного висновку від відділу Держземагенства у Цюрупинському районі Херсонської області та затвердження Проекту землеустрою.
       Згідно ст. 7 Закону України "Про природно - заповідний фонд України", - Землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
        На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
       Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду (ч. 4 ст. 7 Закону).
       Відповідно до ст. 12 Закону України "Про природно - заповідний фонд України",-   Управління національними природними парками загальнодержавного значення, здійснюється їх спеціальними адміністраціями. Спеціальні адміністрації здійснюють управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду відповідно до положень про території та об'єкти природно-заповідного фонду і проектів організації територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
        Таким чином земельна ділянка площею 5 222,3 га зі встановленими межами відповідно до проекту організації території Національного природного парку «Олешківські піски», є територією природно-заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи
природних територій та об’єктів, що перебувають під особливою охороною згідно охоронного зобов’язання. Управління територією та об’єктами ПЗФ України здійснюється Адміністацією Парку.
     
       Відповідно ст. 54  Закону Україии «Про природно-заповідний фонд», - Зміна меж, категорії та скасування статусу територій об'єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51 - 53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку. Таким чином межі територій та об’єктів природно-заповідного фонду можуть змінюватися за процедурою, передбаченою діючим законодавством, на підставі відповідного позитивного експертного висновку і лише Президентом України !
     

 Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України на 2000 - 2015 роки (далі - Програма) розроблена в контексті вимог щодо подальшого опрацювання, вдосконалення та розвитку екологічного законодавства України, а також відповідно до рекомендацій Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (1995 р.) щодо питання формування Всеєвропейської екологічної мережі як єдиної просторової системи територій країн Європи з природним або частково зміненим станом ландшафту. Важливе значення має вдосконалення нормативно-правової бази у сфері збереження, розширення, відтворення та охорони єдиної системи територій з природним станом ландшафту та інших природних комплексів і унікальних територій, створення на їх основі природних об'єктів, які підлягають особливій охороні, що сприяє зменшенню, запобіганню та ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності людей на навколишнє природне середовище, збереженню природних ресурсів, генетичного фонду живої природи. Формування екологічної мережі передбачає зміни в структурі земельного фонду країни шляхом віднесення (на підставі обгрунтування екологічної безпеки та економічної доцільності) частини земель господарського використання до категорій, що підлягають особливій охороні з відтворенням притаманного їм різноманіття природних ландшафтів. Багатство природних ландшафтів є надбанням Українського народу, його природною спадщиною і має служити нинішньому та майбутнім поколінням, як це проголошено в Конституції України.
      На теперішній час представники збройних сил  України стверджують, що територія Національного природного парку «Олешківські піски» є територією так званого «полігону» та відноситься до земель оборони.
      Таким чином використання Міністерством оборони України території Національного природного парку «Олешківські піски» під так званий «полігон» а тим більше з бойовими стрільбами є незаконним та таким, що грубо порушує вимоги :
        Конституції України, Закону України "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 - 2015 роки", Закону України «Про екологічну мережу України», «Про охорону навколишнього природного середовища, «Про природно - заповідний фонд України,  Закон України "Про Червону книгу України", Європейської  ландшафтної конвенція. ратифікованої Законом України від 7 вересня 2005 р., Низки Указів Президента, зокрема  Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення додержання законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України" N 1396/2004 від 11 листопада 2004 р., Указ Президента України "Про території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення" N 1238/2005 від 12 вересня 2005 р., Закону України «Про використання земель оборони»,  Земельного Кодексу України тощо.
      Незаконні дії військовослужбовців Збройних Сил України щодо проведення військових навчань з бойовими стрільбами на території НПП «Олешківські піски» мають ознаки  ст. 252 Кримінального Кодексу України ( Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду).



Представник за довіреністю НПП «Олешківські піски»        
                                                                                                                                 С.А.Уманський



вівторок, 15 грудня 2015 р.

Питання державного управління національними парками, біосферними заповідниками та природними заповідниками України.

16 грудня 2015 року відбудуться Слухання в Комітеті з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи на тему: "Реформування природоохоронної галузі: зміна системи нагляду за дотриманням законодавства."

Пропонуємо до уваги наш погляд на систему державного управління національними парками, біосферними заповідниками та природними заповідниками.

Природні території та об’єкти особливої охорони відіграють надзвичайно важливу роль у виконанні завдань охорони природи та соціально-економічного розвитку суспільства. Ця роль була визнана на Саміті в Ріо-де-Жанейро в 1992 році.
П’ятий Всесвітній конгрес охоронюваних територій визнав їх роль в збереженні світового біорізноманіття ключовою, а при переході суспільства до сталого розвитку вона має стати фундаментальною.
Глобальна мережа природних територій забезпечує сьогодні людству товарів і послуг на 400 трлн. доларів США на рік.
В Україні серед типів природних територій і об’єктів особливої правової охорони центральне місце посідає така категорія, як природно-заповідний фонд. До його складу входять більше 810 територій і об’єктів різних категорій загальною площею майже 4 млн. га, що складає майже 7 відсотків від площі держави.
Серед них – 19 природних заповідників, 4 біосферні заповідники, 50 національних природних парків та ряд заповідних територій національного значення інших категорій. Відповідно до чинного законодавства вони є природоохоронними, науково-дослідними, рекреаційними (національні парки), культурно-освітніми установами загальнодержавного, а деякі – міжнародного значення. Вони мають юридичний статус, утримуються за рахунок державного бюджету.
Наша система заповідних установ є унікальною в Європі і представляє виняткову цінність у справі збереження і відновлення біологічного різноманіття як базового елементу переходу до сталого збалансованого  розвитку як окремих регіонів, так і країни в цілому.
 Багаторічні дослідження та міжнародний практичний досвід свідчать, що збільшення чисельності і розмірів природних територій, їх об’єднання в єдину систему не є достатньою умовою для збереження біорізноманіття і переходу до сталого розвитку. Для цього необхідно суттєво підвищити ефективність уже діючих заповідних територій, запровадити сучасний їх менеджмент.
На фоні загальної екологічної кризи в галузі природокористування, криза державного управління в заповідній справі набула загрозливого стану і носить системний характер. Практично знищена система управління ПЗФ, в т.ч. на регіональному рівні. Спостерігається тотальне скорочення спеціалістів в галузі заповідної справи, критичне зменшення фінансування на розвиток заповідних установ з державного бюджету. Відсутні помітні спроби ліквідувати корупційні схеми в галузі, які були створені в період «злочевсько-канцураковських» часів панування тощо.
Особливе занепокоєння викликає жалюгідний стан національного природного надбання, нашого екологічного каркасу живої природи – національних парків, природних і біосферних заповідників.
Сьогодні вони підпорядковані Мінприроди, Держлісагенству, НАНУ, НААН, МОН, ДУС і є далеко не пріоритетною сферою діяльності цих органів влади і організацій. У семи няньок – дитина без догляду. В умовах децентралізації влади держава може взагалі втратити національну мережу заповідних установ, а «брати наші менші» - свої домівки. Бездіяльність Уряду у припиненні деградації державного управління заповідними об’єктами призведе до втрати прогресивних напрацювань в цій галузі за перші 15 років нашої незалежності.
Десятками років наукова та природоохоронна громадськість наполегливо домагаються від керівництва держави змінити на ділі своє ставлення до природної спадщини нації – забезпечити її збереження для передачі майбутнім поколінням.
Першими кроками на цьому шляху мають стати:
1. Утворення Національного агентства (Служби) національних природних парків та інших природоохоронних територій (далі - Агентство).
·                         Агентству мають бути передані на першому етапі заповідні установи, які підтримуються за рахунок державного бюджету. На цьому етапі може розглядатись передача академічних установ у подвійне підпорядкування.
·                         Керівництво Агентства і директори установ мають призначатись Кабінетом Міністрів за результатами проведених відкритих конкурсів.
·                         Агентство має забезпечити ефективне збереження, відтворення та раціональне використання природних і рекреаційних ресурсів заповідних територій.
Розробити сучасні програми фінансової стійкості заповідних установ, реалізація яких дасть змогу зменшити бюджетні витрати на утримання за рахунок власних коштів, отриманих від екологічної та рекреаційної діяльності.
2. Мінприроди, як центральний орган виконавчої влади в галузі охорони природи, в т.ч. заповідної справи, має виконувати свої функції в межах законодавчих ініціатив, розробок стратегій і державних програм в галузі заповідної справи.
Створення цього органу забезпечить сучасний менеджмент заповідних установ, сконцентрує кадровий потенціал і матеріальні ресурси на виконанні пріоритетних напрямків розвитку заповідної справи на принципах і у відповідності до європейських стандартів та Директив Євросоюзу.
При цьому забезпечується ефективний захист національного природного надбання в умовах децентралізації від зазіхань місцевих органів влади на його природні ресурси і територіальну цілісність.
Довідка. У світі накопичений достатній досвід ефективного управління національними системами заповідних установ. Ця функція, як правило, покладається на спеціалізовані державні служби (Служби національних парків США, Канади, ПАР) та інші подібні структури. Всі вони наділені в повній мірі фінансовою, кадровою, юридичною самостійністю. Вони мають в своїй структурі регіональні центри, де проводяться навчання працівників установ, еколого-освітні заходи з населенням, розташовані бізнес-центри тощо.
Спроби створення повнокровної спеціалізованої державної структури управління заповідними установами були свого часу.
У лютому 1940 року РНК УРСР створила Головне управління по заповідниках, зоопарках і зоосадах при РНК УРСР. Завдяки його діяльності заповідна справа отримала значний розвиток. У 1951 році Головне управління було розформоване. Розпочався період сталінського розгрому заповідників у Радянському Союзі. За радянської доби були відповідні доручення ЦК Компартії і Ради Міністрів, потім Верховної Ради про передачі всіх установ ПЗФ в єдиний орган - Мінприроди. Проте реальний крок до створення сучасної мережі управління був після оголошення незалежності. У відповідності до Державної програми «Заповідники» було створено Головне управління національних парків, яке було реорганізовано в урядовий орган – Державну Службу заповідної справи. Саме в ці часи розпочався «ренесанс» заповідної справи в Україні. Але завершити розпочате не вдалось. На зміну прийшов «злочевсько-канцураковський» період управління заповідною справою, характерний створенням корупційних схем і «дерибану» коштів, які виділялись на розвиток галузі. З авторів ганебної сторінки та сучасного стану заповідної справи одні в міжнародному розшуку, а інші перейшли на роботу в апарат Кабміну і спокійно здійснюють… кураторство заповідною справою!

Які висновки можна зробити з історії?
·       Мінприроди – багатофункціональний монстр, для якого заповідна справа є другорядною функцією і просто розчинилась у розподілі природних ресурсів. Саме Міністерство, вирішуючи свої проблему в різних напрямках діяльності, розпочало і майже завершило знищення інституційних і кадрових основ заповідної справи.
·       Ніякий підрозділ центрального органу влади, незалежно від його назви і професійних якостей співробітників не взмозі ефективно здійснювати керівництво заповідними установами, якщо не буде наділене всіма управлінськими повноваженнями, в т.ч. у фінансовій та кадровій сфері. Розподіл фінансів і призначення кадрів належить іншим підрозділам, які не відповідають за результати діяльності установ ПЗФ. Так було, і так залишається сьогодні.
·       Створення національного органу управління установами ПЗФ, в якого буде лише одне пріоритетне завдання – забезпечення ефективного управління державними правоохоронними органами, має розцінюватись не лише як простий процес перепідпорядкування єдиному органу.

Це лише початок розробки механізмів управління на основі використання як традиційних, так і інноваційних підходів, які будуть відображенням фундаментальних загальнолюдських цінностей.





Президент ВГО «Асоціація
Природоохоронних територій України»,

Заслужений природо охоронець України                                        М. Стеценко