понеділок, 7 березня 2016 р.

Національні природні парки. Виживати навчили – створіть умови для повноцінного життя.

Серед найважливіших завдань національних природних парків є створення сприятливих умов для задоволення потреб людей у безпосередньому спілкуванні з природою при збереженні унікальних природних та історико-культурних комплексів і об’єктів парку.
Регульований туризм в національних природних парках може мати найрізноманітніші напрямки: еколого-пізнавальний; пішохідний, велосипедний, кінний, водний, гірський, науковий, екскурсійний, оздоровчий тощо.
При плануванні розвитку регульованого туризму і відпочинку значну увагу необхідно звернути на розробку програм залучення до розвитку інфраструктури та створення туристичного продукту потенційних партнерів парку. В першу чергу в цей процес необхідно залучити комерційні організації та територіальні громади.
В сучасних фінансово-економічних умовах розраховувати на підтримку держави у створенні відповідної інфраструктури для розвитку регульованого туризму в національних парках майже безнадійно.
Реальний шлях до збільшення коштів на розвиток національних природних парків, біосферних заповідників та інших установ природно-заповідного фонду – заробляння власних коштів. Виживати заповідні установи держава навчила, тепер потрібно створити умови для їх нормального життя.
В розділі VІ Закону України «Про природно-заповідний фонд» задекларовано хороші принципи економічного забезпечення діяльності установ природно-заповідного фонду. Проте, багато з них не були трансформовані в нормативно-правові акти, деякі призупинені або безнадійно застаріли і вимагають корегування.
Наприклад, стаття 47 Закону визначає важливі напрямки отримання власних коштів за рахунок статутної діяльності на розвиток заповідних установ.
Передбачене створення екологічного фонду для акумулювання коштів давало можливість зменшити тиск на державний бюджет і мотивувало установи ПЗФ на отримання додаткових коштів на свій розвиток.
Положення про екологічні фонди (ст. 48) має затверджувати центральний орган виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища. На жаль, це реальне джерело виживання заповідних установ заморожено.
Хороші можливості отримання додаткових доходів в національних парків, біосферних заповідників та інших заповідних об’єктів з’являються при використанні логотипу заповідної установи. Адже товарний знак установи на етикетці, що засвідчує виробництво товару на території національного заповідного об’єкту є найкращою гарантією його природної якості.
Наприклад, маркетингові дослідження свідчать, що на одну вкладену гривню пасічник може отримати до 30% прибутку, продаючи туристам і міському населенню мед з товарним знаком національного парку «Подільські Товтри», Азово-Сиваського чи Карпатського, заповідників «Медобори» та Українського степового. Ці бренди допомогли б місцевим пасічникам вийти навіть на міжнародний ринок меду.
Це стосується і реалізації генетичних ресурсів для медицини та косметичної промисловості, розвитку сталих форм лісового, сільськогосподарського виробництва. Продукція місцевих традиційних ремесел та сувеніри просто повинні мати логотип заповідної території, даючи користь і виробнику продукції, і заповідній установі. Це важлива справа, для впровадження якої необхідно:
1. Розробити та затвердити окрему постанову «Про символіку національних природних парків та інших установ ПЗФ». У цій постанові має бути визначено, що символіка (прапор, вимпел, емблема та ін.) заповідних установ має затверджуватись центральним органом виконавчої влади в галузі заповідної справи та реєструватись у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Використання символіки без дозволу дирекції заповідної установи забороняється. Дозвіл на використання юридичним і фізичним особам надається керівництвом установи на платній основі, а кошти залишаються в цій установі.
У відповідності до цієї Постанови необхідно затвердити «Порядок видачі дозволів на використання символіки національних природних парків та інших установ природно-заповідного фонду». В цьому документі, крім загального Положення, необхідно підкреслити не тільки виключне право на символіку заповідної установи, але й порядок контролю за дотриманням умов дії дозволу.
2. Обовязковими наступними документами мають стати:
- Порядок визначення розмірів плати за видачу дозволів на використання символіки та Положення про порядок надання та анулювання ліцензій на здійснення організації рекреаційної діяльності та регульованого туризму на територіях національних природних парків та інших заповідних установ.
Ліцензія має стати єдиним офіційним документом, який дозволяє здійснювати вказаний в ньому конкретний вид діяльності протягом встановленого терміну, а також визначати умови здійснення цієї діяльності.
Крім того, має бути визначений перелік документів для отримання ліцензії, порядок їх реєстрації в установі природно-заповідного фонду та розгляду.
Форма ліцензії повинна бути затверджена відповідно до діючого порядку, а бланки – мати ступінь захисту і бути документом суворої звітності. На кожний вид діяльності повинна видаватись окрема ліцензія.
В сучасних умовах бажано виконання всіх процедур з отримання ліцензії покласти на дирекції природоохоронних установ. Посадові особи мають нести повну відповідальність за здійснення тієї чи іншої діяльності на територіях установ.
Звісно, може бути вироблений й інший порядок, який відповідає діючому законодавству.
У національних парках є мальовничі природні ландшафти, водні, геологічні, спелеологічні та інші об’єкти, цінні з точки зору розвитку туризму. Але, як правило, відсутня відповідна інфраструктура, ініціатива та кошти, щоб вийти на необхідний рівень обслуговування відвідувачів парку.
Однією з форм залучення до цього розвитку напрямку інвесторів мають стати тендери (проведення відкритих конкурсних і аукціонних торгів) на надання інвесторам в оренду рекреаційних ресурсів для створення відповідних послуг для відвідувачів парку. На жаль, до цього часу відсутні необхідні нормативно-правові акти щодо проведення подібних тендерів, та й практичний досвід цієї діяльності.
Досвід Шацького національного парку, на території якого впроваджувався ряд пілотних проектів мікрокредитування приватного сектору на створення і реалізації туристичних проектів свідчить про перспективність подібних форм співпраці з приватним бізнесом. В ході реалізації цих проектів були створені робочі місця, покращились умови відпочинку туристів, змінилося в позитивний бік відношення місцевого населення та органів влади до національного парку. Цей досвід має стати корисним для опрацювання ефективної організації подібних конкурсів у всіх парках.
Нагальною потребою є затвердження Положення про порядок надання в оренду земельних ділянок, природних об’єктів, будівель і споруд на територіях національних природних парків та інших установ ПЗФ для розвитку регульованого туризму і відпочинку відвідувачів.
Цей документ має містити такі принципові позиції.
· Земельні ділянки, природні об’єкти, будівлі, визначені як такі, що використовуються для цілей регульованого туризмі і відпочинку, повинні надаватись на основі договору оренди з фізичними та юридичними суб’єктами, які мають видану дирекцією національного парку ліцензію на здійснення зазначеної діяльності.
·   В оренду можуть надаватись тільки земельні ділянки та природні об’єкти, які дозволяються законодавством України та Проектом організації території. При необхідності, на основі еколого-економічного обґрунтування, до існуючого законодавства потрібно внести відповідні зміни і доповнення.
· Порядок і умови конкурсу або аукціону встановлюються дирекціями національних парків у відповідності до вимог законодавства.
Переможець конкурсу укладає з національним парком договір, який є основним юридичним документом.
·  Суборенда земельних ділянок, природних об’єктів, будівель тощо – не допускається.
· Кошти, отримувані від оренди, залишаються в розпорядженні національних парків і використовуються на природоохоронні заходи.
В договорі обумовлюються всі питання фінансового, організаційного, правового характеру, а також взаємовідносини з місцевими органами влади тощо.
Наявність такого документу дозволить здійснювати поступові кроки у розвитку туризму в національних парках, зміцнювати матеріально-технічну базу заповідних установ, створювати додаткові робочі місця для місцевого населення, розвивати партнерські відносини з приватним бізнесом, позитивно впливати на визнання ролі національного парку та інших установ ПЗФ у сталому розвитку регіону і країни в цілому.
Природні та рекреаційні ресурси наших заповідних установ величезні і, при раціональному їх використанні, відновлювальні.
Лікарські рослини, гриби і ягоди, екологічно чиста продукція від місцевих мешканців, реалізація ресурсів спортивно-риболовного, оздоровчого, пізнавального туризму має значно підвищити рівень ефективності роботи і розвитку національного парку та добробут місцевого населення.
На жаль, сьогодні в результаті відсутності необхідних механізмів контролю і організації цієї діяльності з боку дирекцій заповідних установ, «процвітають» різні форми стихійних промислів заїжджих комерсантів, які просто обкрадають місцеве населення, за безцінь використовують природні і рекреаційні ресурси заповідних установ, кладучи прибутки до власних кишень. Національні парки та місцеве населення залишаються пасивними землекористувачами.



  Президент ВГО «Асоціація
  природоохоронних територій України»,
  Заслужений природоохоронець України                                          М. Стеценко

0 коментарі:

Дописати коментар