середа, 30 березня 2016 р.

Директорам національних парків – наш захист від свавілля бюрократів

В останні роки заповідна справа в Україні переживає системну кризу. Унікальні, еталонні і мальовничі куточки заповідної природи та екологічного сталого розвитку нашої Батьківщини залишились без державної уваги і підтримки. Відверто кажучи, наша держава ніколи не вважала пріоритетом у своїй практичній діяльності вирішення проблем національних природних парків та заповідників.

Вони жили завжди в умовах постійного недофінансування та обмежень і виживали, головним чином, за рахунок ентузіазму захоплених, безкорисних і відданих ідеям заповідної справи керівників заповідних установ та своїх однодумців, які навколо них гуртувались.

Сьогоднішній «уряд реформаторів» у своїх програмах жодним словом не згадує про екологію взагалі, не те що про національне природне надбання – наш заповідний фонд.

З передачею «на місця» ряду прав на землю та її ресурси виникла і процвітає неприпустима тенденція збоку місцевих органів влади до перегляду меж, уточнення статусу, підпорядкування та функцій заповідних установ,які мають національне та міжнародне значення і є надбанням народу України.

Ми є свідками реальної загрози звільнення досвідчених, професійних директорів національних природних парків і заповідників, які не дають змогу деяким керівникам місцевих органів влади втягнути заповідні установи в різні комерційні структури, не погоджують діяльність на своїх територіях, спрямовану на розкрадання і розпродаж народних природних багатств, «не слухаються» місцевих князьків.

Форми тиску на кадри різні: організація різного роду звернень місцевих громадських організацій, депутатів, «осередків» невідомих партій, місцевих авторитетів. Особливих обертів така діяльність набуває, коли керівники заповідних установ мають проходити атестацію або укладати контракти. При цьому директори установ, підпорядкованих Мінприроди укладають контракти терміном на один (!?) рік.

Тільки вчора пройшов мітинг людей під Міністерством екології та природних ресурсів на чолі з якимось депутатом з проханням не подовжувати контракт з директором національного природного парку «Гуцульщина» В. Пророчуком. Останні 10 років цей директор веде непримириму боротьбу з «місцевими авторитетами», які зазіхають на парк та його ресурси, виграв понад 30 судів по їх позивах. Звісно, він не має шансів отримати погодження на подальшу роботу. І таких прикладів безліч.

Тому пропонуємо вимагати від Мінприроди наступне.
1. На конкурсних засадах призначати директорів:
- новостворених національних парків, природних і біосферних заповідників; 
- тих заповідних установ, в яких директори звільнялись за власним бажанням або були звільнені рішенням суду.

2. Директори заповідних установ, які мають стаж на цій посаді не менше 5 років, проходять атестацію перед продовженням контракту на наступні 5 років.
Атестація проводиться комісією, до складу якої мають бути включені представники громадянського суспільства, в першу чергу, з регіону, де зареєстрована установа.

3. Мінприроди має розробити із врахуванням пропозицій громадянського суспільства положення про призначення керівників заповідних установ загальнодержавного значення.
Місцеві органи влади мають право призначати керівників установ, які належать до категорій природно-заповідного фонду місцевого значення.

Сподіваємось, що свою думку з приводу цієї проблеми ви направите до Мінприроди.



Президент ВГО «Асоціація
природоохоронних територій України»,
Заслужений природоохоронецьУкраїни                                                                М. Стеценко

0 коментарі:

Дописати коментар