вівторок, 14 червня 2016 р.

Місія традиційних медіа в екологічній тематиці

Прикро, що традиційні медіа приділяють мало уваги сучасним екологічним проблемам. Тематика охорони довкілля журналістами висвітлюється у формі сьогоденних або надзвичайних новин. Пересічний українець більшу частину екологічної інформації отримує із засобів масової інформації у вигляді «смажених» фактів (затопило, згоріло, вирубали, відстріляли…). Суть проблеми, професійна оцінка, прогноз динаміки процесів, як правило, відсутні.

Особливо це характерно для репортажів про події з регіонів. Журналісту при подачі матеріалу турбуватись не конче потрібно. Хто поїде і перевірить те, що завтра з’явиться на екрані або шпальтах газет? 

Тільки один приклад. Нещодавно у телерепортажі одного журналіста мова йшла про жахливі рубки лісу в національному парку «Гуцульщина», що в Івано-Франківській області. Картина знищення лісу просто жахлива. Особливо вражала вмонтована коротка і впевнена відповідь директора національного парку «… не рубав, не рубаю і не буду рубати…».
В пересічної людини, яка побачила суцільні вирубки, велику кількість трелювальної техніки в лісі та завантажених буком лісовозів, відповідь директора національного парку, звичайно, викликає справедливий гнів. Проте, спеціальна комісія, яка терміново перевірила наведені в цьому репортажі факти, встановила, що національний парк «Гуцульщина» не має відношення до цих подій. І взагалі матеріал знімався далеко за його межами, в іншому районі. Дякуючи саме директору національного парку, який біля 15 років служить йому вірою і правдою, на Гуцульщині ще можна знайти залишки дикої природи.

В результаті була завдана моральна травма заслуженій людині.Десятки людей були задіяні в перевірці фактів, а про системні сучасні причини варварського знищення лісів Карпат, заходи припинення цього свавілля глядач так і не дізнався. Та й редакція, мабуть, про цей матеріал вже забула в пошуку інших рейтингових подій і «смажених» фактів.
Сьогодні одним з найістотніших виявів мудрості, єдиною надією на збереження людини у здеформованому нею ж природному середовищі, є екологічна компетентність. У формуванні такої свідомості в нашого сучасника величезну роль має відігравати екологічна просвіта і засоби масової інформації. Екологічна некомпетентність людей в наш час є більш небезпечною, ніж, скажімо, технологічна.

Обвальне погіршення нашого життя в основі своїй має чітко окреслений екологічний аспект. Без усвідомлення цієї істини та ігнорування її в реальних процесах державотворення всі повсякденні проблеми не будуть мати ефективного вирішення. На жаль, для політичної еліти України парадигма гармонійного розвитку, збереження біологічного різноманіття сьогодні не стала пріоритетною, вірніше, зрозумілою. А це результат її екологічної безграмотності.
Якщо врахувати, що більша частина засобів масової інформації, як на регіональному, так і на загальнонаціональному рівні, підконтрольні в сенсі редакційної політики власникам, засновникам або інвесторам, які, в свою чергу, в певній мірі залежні від тих чи інших олігархічних груп, представлених у владі, то ефективного впливу просвітницької діяльності на цю «еліту» чекати даремно. Тим паче - реагування влади на факти знищення національного природного надбання представниками цієї ж влади.

Згадую роботу заслуженого журналіста, високого професіонала, закоханого у природу рідного краю Миколи Хрієнка, який працював в тодішній газеті «Радянська Україна». На сторінках газети в одному із своїх матеріалів«Як знищували заповідний ліс» мова йшла про вирубку дубів на одному з островів Канівського водосховища, що був переданий з лісового фонду Канівському природному заповіднику, що на Черкащині.

Глибока аргументація фактів, конкретика і адресність причин стали предметом розгляду цього матеріалу у керівництві держави. В результаті Міністр лісового господарства України був звільнений із займаної посади. Також було звільнено начальника Управління лісового господарства області. Ряд заступників міністра та місцеві керівники одержали відповідні догани. В результаті ще багато років сокира лісорубів у природному лісі була під контролем екологів.

За матеріалами М. Хрієнко Львівський обком і облвиконком відмовились від свого фешенебельного оздоровчого комплексу на території заповідника «Розточчя» і публічно передали його під дитячу лікарню-санаторій. 

Звичайно були і інші журналісти, які глибоко розуміли екологічні проблемитого часу, і це розуміння доносили до масового читача. Матеріали в окремих випадках були основою для вирішення висвітлених проблем шляхом прийняття відповідних рішень органами влади.

Майже зникли з традиційних медіа спеціальні рубрики, де можна не лише почути про екологічну проблему, але й ознайомитись з думкою відомого вченого або спеціаліста-практика в цій галузі. На жаль, після озвучення «смаженого» факту у більшості випадків на екрані з’являється так званий «експерт-еколог» із своїм коментарем, який не є спеціалістом в даній проблемі, не має базової освіти, наукового та практичного досвіду в галузі.

Я знаю одного «універсала», якого запрошують майже на всі телевізійні канали як «експерта-еколога» прокоментувати події, висвітлені в репортажі. І коментує він усе: як виникають землетруси у Карпатах, як і чому загоряються торфовища, про ерозію грунтів, всесвітнє потепління, епідемію курячого грипу, африканської чуми, про технології утилізації відходів… Нещодавно він розповідав про негативний вплив на лапки домашніх тварин в містах і чомусь ентомофауну від боротьби із ожеледицею на автомобільних шляхах!

Зверніть увагу, і ви помітите на телеекранах ще кілька подібних «екологів-багатостаночників», в яких аматорське захоплення охороною природи в студентських «зелених» дружинах і патрулях переростає у головну професію – «коментатора-еколога» з будь-яких екологічних проблем та явищ. Як кажуть рибаки, «на безриб’є і рак риба».




Президент ВГО «Асоціація
природоохоронних територій України»,
Заслужений природоохоронець України                                                           М. Стеценко

0 коментарі:

Дописати коментар