понеділок, 24 квітня 2017 р.

Заповідна справа чекає нашого захисту!


Заповідна справа чекає нашого захисту!

             Чому заповідна галузь, яка в перші роки незалежності нашої держави була проголошена одним із головним пріоритетів державної політики, прийшла в занепад? Чому продовжується руйнація основ системи державного управління заповідної справою, а наш природно-заповідний фонд, національне надбання, опинився під реальною загрозою деградації та знищення?

             Своїм професійним обов’язком працівники заповідної справи вважали звернутись до Прем’єр-Міністра України В.Б.Гройсмана з надією отримати відповіді на ці та інші питання (лист додається).

              На жаль, була отримана елементарна «пустишка»-відписка не від Кабінету Міністрів, не від Міністра екології, або його заступників. На бланку Мінприроди відписку 15.03.2017 підписав керівник структурного підрозділу. Це тільки підтверджує відношення до заповідної справи. До речі, на сайті Мінприроди, де розмішене фото міністра, ви не знайдете навіть згадки про заповідну справу та її проблеми. В заявах міністра в основному містяться наміри, лозунги, заяви тощо.

               Колеги, тільки активною позицією громадянського екологічного суспільства можна примусити, за нашої допомоги, вивести заповідну справу з глибокої кризи, зберегти і передати майбутнім поколінням.

               Давайте не будемо мовчати, чинуші бояться правди і прозорості про   свою діяльність.

  З повагою,

Президент Всеукраїнської громадської
організації «Асоціація природоохоронних
територій України»,
Заслужений природоохоронець України,
Відмінник заповідної справи                                                                М. Стеценко




 
«10»      лютого   2017 р.
            279   
 
 
 Премєр-міністру  України
Гройсману В.Б.
 
Шановний Володимире Борисовичу,
 
            Від імені фахових спеціалістів в галузі заповідної справи вважаю за свій професійний і громадянський        обов’язок інформувати Вас про гостронавислу небезпеку розвалу системи державного управління заповідною справою і знищення природно-заповідного фонду України.  Проголошена в незалежній Україні пріоритетність заповідної справи з орієнтацією на середньоєвропейські стандарти дозволила в перше десятиріччя збільшити заповідний фонд в 2,5 рази і включити мережу 8100 заповідних територій і об’єктів  загальною площею 3,2 млн.га. Це - 6,1% території України.
         Але з приходом «команди Януковича» з відповідними міністрами екології і, призначеного ними начальника Державної служби заповідної справи В.Канцурака, пріоритетність заповідної галузі в системі екологічної безпеки держави була одночасно ліквідована на угоду дохідливих напрямків діяльності з питань ліцензування надрокористування, затвердження лімітів, видачу дозволів тощо.
         Відбулось тотальне скорочення чисельності спеціалістів, ліквідація Урядового органу управління заповідною справою та територіальних підрозділів, Науково-методичного центру з проблем заповідної справи і його філіями.
         Заповідна галузь була позбавлена наукового забезпечення центрів НАН України.
         Виділення коштів на розвиток галузі, вирішення соціальних проблем працівників національних природних парків і заповідників відбувалося за залишковим принципом. Призначення керівників установ природно-заповідного фонду та перебування їх на посадах проводилось, як правило, за партійною ознакою. Це призвело до звільнення справжніх професіоналів з великим досвідом роботи в установах Черкаської, Запорізької, Закарпатської, Івано-Франківської та ряду інших областей.
         Відсутність персональної відповідальності, безконтрольність, службова халатність з боку керівника заповідною галуззю при використанні державних коштів з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, були причиною багатьох тендерних скандалів та прикладів  розбазарювання коштів виділених на заповідну справу.
Один приклад: невідома фірма на замовлення Державної служби заповідної справи отримала і витратила по договору невідомо на що             60 млн.грн. Для порівняння - це річний обсяг фінансування на утримання 20 національних природних парків.
Не зрозуміла позиція теперішнього міністра О.Семерака, який в своєму  інтерв’ю  по цьому випадку, звинувачує бухгалтерію, але еколого-економічне обґрунтування, технічне завдання по договору, графік виконання робіт, кошторис і порядок приймання роботи напевно готувала не бухгалтерія, а Державна служба заповідної справи. Це вже професійна недбалість при виконанні службових обов’язків керівника Служби, що заподіяло шкоду державі у великих розмірах.
Сьогодні Інтернет та соціальні мережі переповнені інформацією про діяльність цього «кризового менеджера», хоча це не вплинуло на міністра екології і на призначення В.Канцурака своїм заступником. Таке непрофесійне очільництво одіозних персоналій – спусковий  гачок для відтоку фахівців і практичної втрати позиції названої галузі в системі Мінприроди, не кажучи про довгострокову перспективу сталого розвитку для України.
2017 рік розпочався для заповідної галузі черговим скороченням чисельності працівників, але з одночасною передачею нових додаткових функцій та обов’язків. Поза увагою керівництва залишились проблеми пошуку шляхів виходу заповідної справи з кризового стану.
Децентралізація виконавчої влади, передача певних прав на землю і її ресурси викликали неприпустимі тенденції місцевих органів влади щодо перегляду статусу заповідних територій, їх меж, підпорядкованості і функцій. Виникла реальна загроза розтягування і розпродажу безцінних природних багатств заповідного фонду, для задоволення місцевих потреб.
В цьому зв’язку  Всеукраїнська громадська організація «Асоціація природоохоронних територій України виходить з конкретним планом і пропозиціями, серед яких:
·        Розробка «дорожньої карти» законодавчих і нормативно-правових змін, що базуються на сучасних, інноваційних методах збереження і раціонального використання природних ресурсів на заповідних територіях та визначених зобов’язань України в рамках Угоди Україна – ЄС.
·        Розробка і впровадження основних засад зміцнення інтеграційного потенціалу фінансово-економічної стійкості національної мережі територій та об’єктів заповідного фонду, що дозволить додатково отримувати більш як 40% фінансових ресурсів на розвиток галузі
·       Проведення реорганізації і впровадження системи державного управління заповідною справою в межах існуючих фінансово-економічних ресурсів шляхом створення Національного Агентства національних природних парків і заповідної справи України. В цю структуру управління необхідно передати біля 70-ти національних природних парків, біосферних і природних заповідників, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету. Цей орган має бути наділений всіма правами вирішення фінансових організаційних, кадрових питань та відповідальністю  за збереження, відтворення і ефективне використання заповідного фонду України.
За Мінприроди залишити функції центрального органу виконавчої влади з питань охорони природи та розробки державної політики в галузі заповідної справи.
  
Пане Прем’єр-міністре, з високою повагою до масштабів і об’ємів Вашої діяльності в умовах нинішнього воєнного протистояння, дозвольте сподіватися на оперативне реагування щодо кризової ситуації в заповідній галузі.
 
З повагою
Президент Асоціації
Заслужений природоохоронець
України
Відмінник заповідної справи                                                           М.П.Стеценко