Рівненський природний заповідник

Загальна інформація

Рівненський природний заповідник – найбільший за площею (47046,8 га) природний заповідник України. Територія заповідника належить до Волинського, або Західного, Полісся – царства соснових лісів та непрохідних болотних масивів. Вона добре виражає основні риси ландшафту, притаманні цій частині України, — рівнинність рельєфу, переважання пісків, позитивний баланс вологи, високі залісненість та заболоченість. Тут представлено все різноманіття природи Поліського краю – від прадавніх борових терас та багатих річкових заплав до різноманітних типів боліт та славнозвісних поліських озер – як карстового, так і заплавного походження. У заповіднику розташовані найбільші за площею і найкраще збережені болотні масиви України, взяті під охорону. Вони є надзвичайно важливим місцем для гніздування та відпочинку птахів.

Історія створення

Рівненський природний заповідник cтворений 3 квітня 1999 р. Підпорядкований Державному комітету лісового господарства України. Основу територіальної структури заповідника із статусом окремих відділень складають колишні заказники загальнодержавного значення – ландшафтний „Білозерський” (Володимерецький р-н), загальнозоологічний „Перебродівський” (Дубровицький і Рокитнянський р-ни), гідрологічний „Сомино” (Сарненський р-н) та ботанічний „Сира Погоня” (Рокитнянський р-н). Загальна площа заповідника – 47046,8 га.

Природні особливості

За фізико-географічним та геоботанічним районуванням територія природного заповідника належить до області Волинського Полісся – зони мішаних лісів. Вона складається з чотирьох нез’єднаних між собою ділянок (Білоозерська ділянка, Сомино, Сира Погоня, Переброди). Територія заповідника має високу заболоченість (20%), оскільки включає найбільші болотні масиви України. Найбільшою цінністю Рівненського заповідника є те, що в ньому представлені болота всіх типів, які тільки є на Українському Поліссі. Найбільшою різноманітністю боліт визначається Білоозерська ділянка. Саме на ній добре представлені болота з багатим живленням — низинні (евтрофні). На решті ділянок переважають сфагнові болота: ті, що досягли високого ступеня розвитку — верхові (оліготрофні) та менш розвинені — перехідні (мезотрофні). В рослинному покриві заповідника переважають болотна рослинність та заболочені ліси, невеликі площі займає прибережно-водна та водна рослинність; суходольні лісові угруповання розташовуються лише на сухих піщаних грядах та островах.

Велику площу у заповіднику займають заболочені соснові, березові і вільхові ліси. Є невеликі ділянки надзвичайно красивих заплавних дубових лісів. Із рідкісних видів рослин особливо слід відмітити такі види, як молодильник озерний, який зростає в оз. Біле. Значну площу у заповіднику займають болота з домінуванням виду із Червоної книги України – шейхцерії болотної. До Червоної книги України занесено 13 видів флори, 25 – фауни. До Європейського червоного списку – 6 видів фауни.

Фауна заповідника представлена типовими для Полісся комплексами тварин. Ссавців у заповіднику визначено понад 60 видів, з них найбільша група — це гризуни (понад 20 видів). Досить розповсюдженими є бобер річковий, білка, заєць-русак, лисиця звичайна, вовк, єнотовидний собака, куниця лісова та кам'яна, ласка, свиня дика, козуля, лось. Зустрічаються і види, які занесені до Червоної книги України: видра річкова, рись, кіт лісовий, зубр, борсук, горностай, норка європейська, кутора мала, заєць білий та інші.

Птахи представлені понад 200 видами, з яких більше половини гніздяться на території заповідника. Тут найбільше зустрічається видів, які занесені до Червоної книги України — лелека чорний, журавель сірий, підорлик малий, балобан, беркут, кроншнеп великий, орел-змієїд, орлан-білохвіст, сова бородата, лелека чорний, сорокопуд сірий, очеретянка прудка, пугач і дуже рідко глухар. Також досить часто зустрічається тетерев, рідше — рябчик, з голубів — горлиця, синяк. Дуже характерним є лісовий кулик вальдшнеп, який в інших районах Полісся трапляється рідко. На озерах Біле та Сомине мешкає лебідь-шипун. Досить поширені хижі птахи — боривітер звичайний, чеглик, кібчик, лунь болотяний, канюк звичайний, яструби. На окультурених ділянках поширена чайка, чорниш і бекас.

З плазунів поширені гадюка, вуж звичайний, мідянка, веретільниця ламка, ящірки живородна та прудка, черепаха болотна; серед земноводних — тритон гребінчастий. Видів риб у водоймах заповідника небагато, але в озері Біле мешкає вугор — риба з цікавою біологією, яка здатна долати у своїх мандрах ділянки суші. Є тут і соми та інші типові для всього Полісся види.

Відділення “Перебродівське” розташоване на середині межиріччя Льви та Ствиги. Це найбільша заболочена територія України, яка включає великі болотні ділянки: Черемне, Кремінне та Піддубичі, які відмежовуються одна від одної смугами суходолу. Обводнений болотний масив має рідкісний для України хід розвитку — периферійно-оліготрофний, тобто розвиток болота, наростання шару торфу, збіднення живлення тут відбуваються від периферії до центру. Тут ростуть рідкісні та зникаючі види флори, занесені до Червоної книги України: шейхцерія болотна, росичка середня, верба чорнична, рідкісні види осок, рожевіють суцвіття пальчатокорінника м'ясочервоного. Тут зареєстровано 11 видів сфагнових мохів.

Лісова рослинність на ділянці Переброди розміщується на невеликих мінеральних острівцях та гривах. Це переважно соснові ліси вересові, зеленомохові з чорницею, брусницею, орляком. Росте в них рідкісний вид плаунових — дифизіаструм Зейлера, плямами виділяються ділянки північного виду — цінної лікарської рослини мучниці. Переброди у зв’язку із значним обводненням — добре збережений масив із цінними флорою і фауною.

Тут мешкають рідкісні і зникаючі види тварин. Саме в “Перебродівському” гніздяться лелека чорний, журавель сірий, пугач, орел-зміє'їд, орлан-білохвіст, всього 10 видів птахів, що занесені до Червоної книги України. Є відомості, що тут бачили і скопу — водяного орла, яких на Україні залишилося декілька пар. Ці надзвичайно цінні водно-болотні угіддя занесено до списку водно-болотних угідь міжнародного значення.

Відділення “Сира Погоня” — єдиний болотний масив в Україні з горбисто-мочажинним комплексом, характерним для північних боліт. За наявністю рослинних асоціацій Сира Погоня близька до Прибалтики. На ньому переважають верхові болотні угруповання та рідкісні для території України горбисто-мочажинні комплекси, занесені до Зеленої книги України

Між горбами червоніє журавлина звичайна і журавлина дрібноплода, яка занесена до Червоної книги України разом з швейхцерією болотною. Саме тут знайдено рідкісну хамедафну чашкову, мирт болотний, росичку середню (теж в Червоній книзі).
Ділянка Сира Погоня — унікальна для території України!

Відділення “Сомино” за характером рослинного покриву має основні риси Західного Полісся. Це велика ділянка перехідних боліт, збережена в природному стані, є і верхові ділянки, яких на Україні дуже мало. Вона є крайньою південно-західною частиною болотного масиву Кремінне, розташованого в межиріччі Леви та Ствиги. Перехідне болото на цій ділянці переривається смугами суходолів та прилеглих лісових боліт.

Лісоболотний комплекс прилягає до чарівного озера Сомине — типового для Західного Полісся. Майже 60 га займає його водна площа. Вода чиста, прозора. Місцями зустрічається латаття сніжнобіле, глечики жовті. З усіх боків озеро оточують заболочені ліси — вільшаники, березняки. Тут водяться бобри, яких можна спостерігати за роботою. Гідрологічний комплекс озера відіграє велику роль, він регулює рівень ґрунтових вод прилеглих територій. Це одне з небагатьох типових мезотрофних боліт Західного Полісся, що збереглися в природному стані. Є на болоті мінеральний острів Кремінне, вкритий сосновим лісом. На Сомино ботанікам пощастило знайти одну з найбільш рідкісних орхідей — хамарбію болотну. Разом з вербою чорничною, швейхцерією болотною, росичкою середньою та ситником бульбистим вона занесена до Червоної книги України. Поміж осок ростуть невеличкі верби лапландська та розмаринолиста — це льодовикові релікти. На пагорбах червоніє журавлина, серед якої біліють квіти андромеди. Масив Сомине — одна з найбагатших у флористичному відношенні ділянок заповідника.

Відділення “Білоозерське” за своїм характером є комплексним. На ній представлені всі типи боліт, лісова та прибережно-водна рослинність. Найбільші площі займає болотна рослинність, що переважає на прилеглому до озера болотному масиві Козина-Березина, який займає реліктову долину річки Березини. Колись нею протікали льодовикові води. Підвищені елементи рельєфу займають соснові ліси зеленомохові та чорничні, а ще вищі — лишайникові, знижені — заболочені з багном болотним та молінією. Є острівці ялини європейської, рідкісні для Українського Полісся і занесені до Зеленої книги України.

Центральне місце відділення займає карстове озеро Біле, яке має площу 453 га. Воно найглибше в області — в окремих місцях досягає 26,3 м глибини. Тут унікальне поєднання болотних, озерних і лісових природних комплексів Західного Полісся. Вода його напрочуд чиста й прозора. На дні добре видно майже біле вапнякове каміння, яке і дало озеру таку назву. По його берегах негустими смугами ростуть очерет і куга озерна, подекуди на воді є ділянки латаття білого. Вони занесені до Зеленої книги України. Тут водяться лящ, окунь, лин, вугор, карась, щука та інші види риб. Береги озера є улюбленим місцем гніздування водоплавних птахів.