Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник

Загальна інформація

Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник є частинкою унікальної природи Гірського Криму, що зберігається на частині Головної гряди. Тут поєднується сувора велич скелястих обривів Ялтинської Яйли, з найвищою точкою – горою Ай-Петрі, тендітність швидких гірських потічків, що часто утворюють мальовничі водоспади, з ніжністю весняних квітів, які пробиваються крізь талий сніг під променям лагідного кримського сонця.

Заповідник забезпечує збереження і відновлення типових гірсько-лісових природних комплексів, переважно деревостанів сосни кримської, що формують цілющі, оздоровчі властивості курортної зони Великої Ялти.

Це найбагатша природно-заповідна територія України за кількістю видів судинних рослин з Червоної книги України (80 видів), і Червоного переліку Міжнародного союзу охорони природи (15 видів), а за кількістю видів з Європейського червоного переліку (27) заповідник поступається лише Карадазькому природному заповіднику.

Історія створення

Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник створено в 1973 році після величезної пожежі, коли вигоріло понад 200 гектарів лісу. До цього територія площею 14523 га була підпорядкована Ялтинському держлісгоспу і поділялась на 4 заповідних лісництва – Оползнєвого, Алупкинського, Лівадійського та Гурзуфського.

Основна мета заповідника – збереження лісів південного схилу Головної гряди та яйлинських природних комплексів з оригінальними формами рельєфу, що знаходяться над ними. Зараз ЯГЛПЗ підпорядковується Державному комітету лісового господарства України.

Ще в 1970—1980 рр. науковці підтримували ідею створення на цій території біосферного заповідника. Адже 95% території — це природні, цінні, унікальні екосистеми, які потребують особливої охорони. Зараз питання зміни статусу Ялтинського заповідника перебуває на стадії погодження. Ідеться про надання йому статусу біосферного заповідника, що, з одного боку, передбачає отримання відповідного міжнародного сертифіката МАБ ЮНЕСКО, а з іншого — допускає зонування і передбачає, крім заповідних, виділення буферних та транзитних зон, де дозволені певні роботи, у тому числі й лісовідновні. Це зробило б можливим проводити лісонасадження на ділянках, що постраждали від пожеж. Вони, поряд з надмірним рекреаційним навантаженням, є основною загрозою для заповідних екосистем.

Природні особливості

Територія заповідника простягається уздовж Чорного моря із заходу на схід від Фороса до Гурзуфа на 49 км, оточуючи Велику Ялту. В цілому територія заповідника знаходиться в межах висот 380-1200 м над р.м., в окремих місцях опускаючись до моря. Максимальна висота його 1320 м на г. Ай-Петрі. Верхня і середня частини схилів круті (30-40 °С), часто обривисті, нижні – пологі (10-20 °С), сильно почленовані глибокими долинами та ярами. Верхня частина гряди – яйла (у перекладі з татарської – "пасовище") – являє собою горбисте плато від кількох сот метрів до 5-7 км завширшки з карстовими впадинами, котловинами, зниженнями. На території заповідника знаходяться 194 карстові порожнини.

Флора заповідника нараховує близько 1400 видів вищих рослин – більше половини всіх видів, що ростуть на півострові. З них 138 — рідкісних і зникаючих.
Рослинність заповідника досить різноманітна і утворює чотири висотні пояси. Від узбережжя до висоти 400-450 м зростають пухнастодубові ліси з ділянками ялівцю високого та фісташки туполистої. Саме в цьому поясі ростуть і вічнозелені суничник дрібноплодий, чист кримський, тамус звичайний, рускуси під'язиковий та понтійський. Під впливом рубок вони замінюються густими заростями із грабинника східного або держидерева колючого.

На висоті від 400 до 900 м простягається широкий пояс лісів сосни кримської. Якщо в нижній його частині домінують субсередземноморські види, то у верхній - неморальні (дуб скельний, граб, ясен). Місцями ліси дуба скельного займають великі площі. По крутих обривах сосна кримська піднімається до самої яйли.
Вище 900 м (до 1200 м н.р.м.) формуються угруповання третього поясу - ліси сосни Коха (в районі Гурзуфа) у поєднанні з сосною звичайною і типові букові ліси, що займають вирівняні ділянки.

На вершині яйли розкинулися специфічні лучні степи, які на крутих схилах змінюються угрупованнями чагарничків, а в карстових пониженнях - луками. У степах переважає реліктовий вид - осока низька або типчак скельний, бромопсис кападокійський. Зрідка можна побачити сріблясті плями ковили каменелюбної. У складі цих угруповань трапляється велика кількість ендемічних видів.

Рослинність Ялтинського заповідника становить велику цінність. Практично в кожному висотному поясі є рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України (всього їх у заповіднику відмічено 18, з 23 таких угруповань, відомих для Гірського Криму). Так, у нижньому поясі трапляються угруповання цінних реліктових дерев ялівцю високого та фісташки. Особливу наукову цінність заповіднику надають чотири унікальні популяції суничного дерева: Байдаро-Кастропольська, Алупкинська, Ай-Тодорська (найбільша в Криму – 4700 дерев) та Ялтинська. Це – пам’ятки природи державного значення. Середній широкий лісовий пояс утворюють насадження сосни кримської, а в східній частині — сосни Коха, що визначають кліматичні особливості курорту. На яйлі поширені гірські лучні степи реліктового типу. Всі ці угруповання перебувають на межі поширення, тому для них характерний стан нестійкої рівноваги, і вони дуже чутливі до змін зовнішніх факторів.

Крім того, тут ростуть 183 види мохів, що становить 60% видів бріофлори Криму, 154 види лишайників, а також 1733 види грибів. У флорі заповідника нараховується 78 рідкісних видів рослин, занесених до Червоної книги України: адіант венерин волос, яловець високий, сон кримський, роговик Біберштейна, смілка зеленоквіткова, півонія кримська, фіалка кримська, суничник дрібноплодий, фісташка туполиста, дуже багато видів орхідних. Тут відмічено 24 види рослин, занесених до Європейського червоного списку.

Різноманітність природних умов, рослинного покриву зумовлює багатство фауни заповідника. Тут мешкає 37 видів ссавців, 150 - птахів, 16 - плазунів, 4 види земноводних, 90 видів комах та 119 видів молюсків.

Із ссавців досить типовими є їжак звичайний, заєць-русак, миша лісова, полівка звичайна, ласка, куниця кам'яна, козуля європейська тощо. До Червоної книги України занесено велику групу рукокрилих, що живуть у печерах, будівлях, дуплах дерев: підковоносів великого і малого; нічниць Наттера і триколірну; широковуха європейського, вечірниць малу й велетенську; нетопирів кожанковидного та середземноморського. Крім того, по берегах гірських потоків трапляються кутора мала, в лісах – борсук, яких теж занесено до Червоної книги України. Чимало видів тварин Криму відрізняються від типових і розглядаються як окремі ендемічні підвиди, серед них: бурозубка мала, лисиця гірська кримська, куниця кам'яна кримська, олень благородний кримський тощо. Деяких тварин було завезено до Криму і вони тут акліматизувалися (білка-телеутка алтайська, муфлон, кабан дикий).

Досить багатим є світ птахів. Тут їх трапляється близько 150 видів, з яких гніздяться 40 видів. Найтиповіші з них у лісах – зяблик, дятел строкатий, синиці чорна й велика, дрізд чорний; на яйлі – жайворонок польовий, коник лісовий; на скелях – стрижі, голуб сизий тощо. Рідкісними стали такі хижі птахи, як орел-могильник, боривітер степовий, сокіл-сапсан та балобан, яструб-перепелятник та інші.

Плазуни представлені невеликою кількістю видів. Найчастіше зустрічаються ящірки кримська, прудка та скельна, рідше – жовтопуз і дуже рідко – гекон кримський, полози жовточеревий та леопардовий. Із земноводних тут відомі квакша звичайна, ропуха зелена, жаба озерна.

Фауна безхребетних у Криму значно багатша, хоча тут немає багатьох типових для материка видів. Натомість у заповіднику є багато видів цикад, метеликів, серед яких є ендеміки. До Червоної книги України занесено богомолів – емпуза смугастого та боліварію короткокрилу, з інших – жужелицю кримську, махаона, носатку листовидну, сатира євксинського, чорнушку Ферея.

Загалом на території заповідника мешкають 30 видів тварин, занесених до Червоної книги України, 9 видів, занесених до Європейського червоного списку.