Кримський природний заповідник

Загальна інформація

Кримський природний заповідник розташований в центрі Гірсько-лісового Криму. Він є найбільшим на півострові заповідно-природним масивом (44 178 га). Заповідник складається з двох частин: гірсько-лісової (34 563 га) і філіалу «Лебедині острови» у рівнинному Криму.

У заповіднику охороняють найцінніші в Криму дубові, букові й кримськососнові ліси, унікальні реліктові угруповання тису ягідного, ялівцю високого, а також місця оселення водоплавних і водно-болотних птахів.

На його території були зроблені цінні археологічні знахідки, тут є більше 80 історичних і культурних пам’яток.

Історія створення

Історія заповідання території, що входить нині до Кримського природного заповідника, налічує понад 70 років і починається з організації у 1913 р. в малодоступній частині гірського Криму – Центральній котловині, – «Заказника царських полювань» площею 3 705 га. Тут було організовано єгерську службу, а на горі Велика Чучель виділено ділянку лісу для демонстрації завезених до Криму диких тварин: оленів, дагестанських турів та безоарових козлів з Кавказу, корсиканських гірських баранів муфлонів із «Асканії-Нови», європейських зубрів із Біловезької Пущі.

У 1917 році з ініціативи Кримського товариства натуралістів та природолюбів цю територію було оголошено Національним заповідником. А 30 липня 1923 р. було створено Кримський державний заповідник площею 16 350 га, у якому організували лісову біологічну станцію. У 1925 р. його площу розширили до 23 тис. га. Також розпочали науково-дослідну роботу, обладнали метеостанцію, лабораторію, музей природи, таксодермічну майстерню.

Великої шкоди було завдано заповіднику у роки Великої вітчизняної війни: пожежі знищили близько 1,5 тис. га заповідних лісів, були винищені зубри, сотні оленів, козуль, муфлонів і загинули наукові колекції та експонати музею. Відразу після звільнення Криму в 1944 р. заповідник відновив свою діяльність, його площа зросла до 30,2 тис. га. У 1957 р. заповідник було реорганізовано у Кримське державне за-повідно-мисливське господарство, і тільки у 1991 р. цій території повернено колишній статус. На території заповідника у 1991 році було відкрито дендрозоопарк площею 6 га.

Природні особливості

Надзвичайно велике значення має заповідник як акумулятор прісної води, що накопичується на високогірних плато – яйлах, – та живить численні джерела й річки. На схилах гір є виходи більше ніж 500 джерел: звідси починаються річки Альма, Кача, Тавельчук, Коссе, Марта, Улу-Узень Алуштинський, Авінда, Дерекойка, Донга. Найбагатоводніші джерела розміщені на висоті від 600 до 1000 м. У басейні Альми їх близько 155, в басейні Качі – до 128.

Прямуючи за перепадами у рельєфі, водні потоки заповідника розділяються на каскади та водоспади. Найвідоміший з них – водоспад Головкінського висотою 12 м, названий на честь професора-гідрогеолога Н. А. Головкінського.

У заповіднику панує майже недоторканна лісова рослинність: у нижньому поясі до висоти 450–550 м домінує дуб пухнастий з підліском із граба східного, а на ділянках північної експозиції, що добре збереглися, трапляється дерен справжній; на висотах 550–750 м розташований пояс лісів переважно із дуба скельного. Ще вище (750–1200 м) лежить пояс букових та грабово-букових лісів – переважно старі, високопродуктивні насадження, що досягають 250–350-річного віку. В лісах цього поясу досить широко розповсюджений ендемічний для Криму клен Стевена, який названо іменем академіка Х. Х. Стевена, засновника (1812 р.) і першого директора Нікітського ботанічного саду, автора одного з перших фундаментальних флористичних зведень Криму.

Вище за грабово-букові ліси – смуга лісів із сосни Коха (Сосновського), що має тенденцію до активного просування на яйлу північним макросхилом Головного пасма. В ландшафтах нижнього поясу південного макросхилу Головного пасма трапляються лісові ділянки із сосни кримської (Палласа). Збереглися унікальні реліктові дерева тиса ягідного, ялівця смердючого та ін.

Ліси займають 83 % площі заповідника, причому переважають дубові (близько 53 %), букові (26 %) і соснові (12,5 %). Решта площ припадає на прируслові ліси, що в сукупності складає десяту частину усіх лісів Криму. Трапляються угруповання ялівців козацького та низькорослого. Більше 20 рослинних угруповань заповідника представлені у Зеленій книзі України.

Значну площу займають степова, лучна рослинність, томіляри (угруповання напівкущиків на кам’янистих ґрунтах). Яйлинські ландшафти – царство гірсько-лучної і різнотравної рослинності, усього близько 400 видів, з них майже 70 ендемічних; домінують осока низька та види костриці. Навесні тут цвітуть шафран кримський, сон кримський, пізніше – зірочки Кальє, первоцвіт звичайний. Найрідкіснішим ендеміком є смілка яйлинська (трапляється тільки на Гурзуфській яйлі).

Степова рослинність філії «Лебедині острови» – мілководної частини Каркі¬нітської затоки Чорного моря з 6 невеликими островами, – займає тут до 40 % площі, водна – близько 32 %, а решта території практично не зайнята рослинністю: це черепашкові коси (20 %) і внутрішні водойми (8 %). На островах є багато понижень, внутрішніх водойм і заток, уздовж берегів яких ростуть здебільшого злаки: покісниця, пирій, колосняк, трапляється холодок прибережний, занесений до Червоної Книги України.

Флора Кримського природного заповідника налічує близько 200 видів вищих судинних рослин (на Лебединих островах – 106 видів, що разом становить більше 43 % усієї флори півострова), а також близько 180 видів мохоподібних, більше 240 – лишайників, 138 – водоростей і 68 видів грибів. Налічується 89 видів ендеміків, серед них: цибуля збільшена, романи яйлинський, однокошиковий та неплідний, волошки напівзаконна та наслідувальна, кизильник кримський, глоди кримський та рогоплідний тощо.

Тут охороняють 25 видів рослин, занесених до Європейського червоного списку, зокрема: еремур кримський, кизильник кримський, соболевскія сибірська, чебрець Дзевановського, лагозерис пурпуровий та червоноголовий, прангос трироздільний тощо та 9 видів, що охороняються згідно з Бернською конвенцією. Серед червонокнижних рослин астранція велика, булатки великоквіткова, довголиста та червона, білоцвіт літній, гронянка півмісяцева, дельфіній Палласа, зозулинці блощичний, блідий, пурпуровий, салеповий, чоловічий, ковила волосиста, каменелюбна, найкрасивіша, любка зеленоцвітна, смілка яйлинська, сон кримський, холодок прибережний, тис ягідний, шафрани вузьколистий та гарний та інші. До Червоного списку МСОП – 12 видів.

Загалом на території заповідника відзначено 11 рослинних угруповань із занесених до Зеленої книги України. Кримський природний заповідник відіграє дуже важливу роль у збереженні тваринного світу Криму, особливо рідкісних видів.

Фауна безхребетних надзвичайно різноманітна і налічує близько 8000 видів, проте її повна інвентаризація поки що не здійснена. У гірсько-лісовій частині заповідника серед безхребетних абсолютна більшість видів належить до класу комах. Із великих ракоподібних у верхів’ях річок заповідника трапляється прісноводний краб. 
Серед хребетних тут водяться 37 видів ссавців, 160 – птахів, 10 – плазунів, 4 – земноводних і 6 аборигенних видів риб.

У річках водяться форель струмкова, марена кримська, пічкур, головень і бистрянка. Особливо цінною є марена кримська – рідкісний, ендемічний вид, що живе в річках на висоті 300–500 м над рівнем моря.

Земноводні представлені ропухою зеленою, жабами деревною і озерною і тритоном гребінчастим. Із плазунів тут живуть черепаха болотяна, ящірка кримська і скельна, трапляються жовтопуз, полоз жовточеревий, а біля водойм вужі – звичайний і водяний. У лісах поширена мідянка.

Найчисленнішою групою хребетних тварин на території гірсько-лісової частини заповідника є птахи, близько 70 видів яких знаходять тут для себе умови для гніздування. На окремих ділянках зрідка можна зустріти акліматизованих фазана та кеклика. Гніздяться гриф чорний та сип білоголовий, місце гніздування якого в заповіднику – одне з останніх в Україні, із дрібних хижих птахів – канюк звичайний та боривітер звичайний, а у високостовбурних листяних лісах – яструби великий та малий. Досить численною у лісах є сова сіра, а в долині р. Альми – совка, зрідка трапляється сова вухата. З хижих птахів звичні на зимівлі яструб малий, мишоїд-зимняк, а під час прольотів – чеглок, осоїд, скопа, трапляються могильник, орлан-білохвіст, змієїд, орел-карлик.

У гірсько-лісовій частині заповідника трапляється 15 видів кажанів (з 18-ти видів, що водяться у Криму), з них найчисленнішими є нетопир малий і вечірниця руда, а надзвичайно рідкісними - широковух європейський, нічниця Ноттерера, вухань звичайний, вечірниця велетенська, кажан двоколірний та нетопир кожанковидний.

У заповіднику живе більша частина популяції кримського підвиду оленя благородного. За минулі десятиліття із заповідника було розселено з метою акліматизації більше 1000 особин цього виду. Поширені козуля та акліматизовані види – муфлон і кабан дикий.

На Лебединих островах водиться понад 230 видів птахів, з яких 65 гніздиться. Домінуючим гніздовим видом є мартин сріблястий (кілька тисяч пар), у великій кількості гніздяться занесені до ЧКУ – реготун чорноголовий, чеграва, коровайка. Зважаючи на велике природоохоронне значення, територію Каркінітської затоки віднесено до Рамсарських угідь і оголошено водно-болотним угіддям міжнародного значення. Під час прольоту і на зимівлі кількість птахів сягає десятків тисяч. Численними тут є крижень, чирки свистунок і тріскунок, свищ, шилохвіст. Кількість птахів цих видів сягає 30–45 тис. На весняному прольоті біля островів зосереджується 7–8 тис. лисок, 2–4 тис. особин гуски сірої та великої білолобої. Біля островів щорічно линяє 6–8 тис. крижнів, до 5 тис. лебедів-шипунів, близько 6 тис. лисок. У роки з м’якою зимою на зимівлю залишається велика кількість птахів. У різні роки тут буває 10–30 тис. качок (крижень, чирок-свистунок, свищ, шилохвіст, галагаз, чернь морська, чубата, червонодзьоба і червоновола, крохаль великий та довгоносий, гоголь, луток), до 2 тис. гусей (гуска сіра та велика білолоба), до 2 тис. лисок, більше 1 тис. мартинів, понад 2,5 тис. лебедів (лебідь-кликун, лебідь-шипун). Щороку гніздиться від 11 до 15 тис. птахів: мартин сріблястий, реготун чорноголовий, чеграва, крижень, галагаз, баклан великий. Тут є велика колонія голінастих, мешканцями якої є чапля сіра, чаплі велика білі та мала біла, коровайка.

У зоні Лебединих островів трапляється значна кількість видів морських риб, серед них морська лисиця та морський кіт, деякі види осетрових. Із земноводних водяться ропуха та жаба озерна, з плазунів – ящірка прудка, вужі звичайний і водяний, із ссавців – їжак, білозубка мала, нетопир Натузіуса, ховрах малий, хом’як звичайний, тушканчик великий, хом’ячок сірий тощо.

На території заповідника трапляються 30 видів тварин, занесених до Європейського червоного списку, і 52 види, занесені до Червоної книги України. Серед них – скорпіон кримський, сольпуга звичайна, дибка степова, слимакоїд кримський, бражник мертва голова, сколія степова, сколія-гігант, марена кримська, жовтопуз, полози жовточеревий та чотирисмугий, лелека чорний, журавель сірий, дрохва, хохітва, лежень, пугач, корольок червоноголовий, шпак рожевий, підковоноси малий та великий, вечірниці велетенська і мала, нетопирі кожанкоподібний та середземноморський, широковух європейський, борсук та ін.