Поліський природний заповідник

Загальна інформація 

Поліський природний заповідник – це ще один куточок України, де ми можемо ознайомитися із поліськими лісами, болотами, рідкісними тваринами та рослинами!

Тут нам дарують спокій і натхнення соснові ліси із зеленим килимом мохів. Тут ми смакуємо чорницями і збираємо білі гриби! Тут ми розуміємо величезну силу природи і відпочиваємо від асфальтових днів і транспортних доріг міст.

Ще куштуємо тут поліський мед, знайомимося із повсякденним, незвичним для міських жителів, побутом та життям поліщуків. Тут, у Житомирській області, Овруцькому районі, є можливість насолодитися справжнім життям, напившись холодної джерельної води і вдихнувши ніжний аромат поліських квітів.

Історія створення

Досить нелегким є минуле Поліського природного заповідника. Полювання на звірів з метою одержання прибутку процвітало на Поліссі із давніх-давен. Так, бобер, куниця та білка були об’єктами промислового вилову. Іншим нищівним фактором була вирубка лісу. Із початку інтенсивного розвитку промисловості, ліси вирубувалися у великих кількостях, особливо вздовж сплавних рік та залізниць. І все ж завдяки знаходженню на болотистій та важкодоступній території (між двома річками Уборть та Молотниця) землі Поліського заповідника були збережені, хоча згодом вони зазнали меліорації. Так, в другій половині ХІХ століття було проведено осушення боліт з метою побудови залізниці Київ – Ковель. З того часу меліоративні роботи посилювалися, які вже безпосередньо зачіпали і територію заповідника.

Під час війни та після багато було вирублено лісів, і, до того ж, ліси дуже страждали від пожеж. Лише у 1968 році був створений Поліський природний заповідник. На той час 65% лісових екосистем припадало на молодняки, але з часом ліси стають більш зрілими, і, відповідно, їхнє біорізноманіття збільшується.

Природні особливості

У Поліському природному заповіднику знаходяться бідні бореальні північні ландшафти. Це лісові та лісоболотні комплекси, яких більше немає в Україні. Є тут багато природних ландшафтів, які входять до територій Смарагдової мережі Європи. Це березові та хвойні заболочені ліси, верхові болота та водно-болотні угруповання.
Ліси займають 80% території заповідника. Серед них переважають соснові та березові, а також є вільхові та осикові насадження. Зустрічаються тут і ялівцево-лишайникові ліси, у яких ялівці можуть бути 3-5 метрів!

Полісся іще багатьом відоме, як славнозвісний край боліт! І недарма, адже площа боліт та заболочених лісів складає 5 тис. га. у Поліському заповіднику. Є тут усі види боліт: верхові, перехідні та низові. Кожний із видів боліт має собі притаманну рослинність. У низинних болотах зростають осоки, очерет, куничник, гіпнові мохи. На верхових болотах володарює пухівка, а також зростає і журавлина. Її ягоди та суцвіття є важливою їжею для тетеруків. Типовими болотами Полісся є мезотроні або перехідні. Це лісові та рідколісні болота.

Дуже цікавим є рослинний та тваринний світ Поліського природного заповідника. Серед флори заповідника більше 50% рослин належить до смуги тайгових темнохвойних лісів. Зокрема, це веснівка дволиста, грушанка кругло листа, зимолюбка зонтична, а на болотах зростають пухівка піхвова, пухівка широколиста, вовче тіло болотяне. Ендеміків у Поліському заповіднику досить мало – лише два види: смілка литовська та гвоздика несправжньорозчепірена. Проте, рідкісних видів рослин, занесених до Червоної книги України, на Поліссі дуже багато, зокрема орхідних із такими дивними і цікавими назвами: гудайєра повзуча, пальчатокорінник Фукса, травневий, Траунштейнера, любка дволиста. Велику цінність також становлять лікарські рослини: цмин піщаний, звіробій, чорниця, брусниця, журавлина болотна та мучниця (ведмеже вушко).

Зберігаються тут і корінні соснові зеленомохові ліси, а серед мохів володарюють плевроцій Шребера, дикран багатоніжковий, зозулин льон та різні види сфагнумів. Серед сфагнових мохів є і червонокнижні види – сфагнум блискучий, м’який і тоненький.

Тваринний світ Поліського заповідника – також багатий і цікавий. Тут мешкає 19 видів риб, 8 видів плазунів. Серед звичних для заповідника плазунів – ящірка прудка, а до нечисленних належать вуж звичайний, ящірка живородка та черепаха болотяна. Рідкісною є мідянка.

Поліський заповідник – то співочий край, адже саме пташки серед хребетних є найрізноманітнішою групою тварин тут. Так, Поліський заповідник знаходиться недалеко від міграційного шляху, який іде вздовж річки Прип’ять, тому на території заповідника зустрічається багато пролітних птахів восени та навесні. У гніздовий сезон на території заповідника живе 136 видів птахів, а 107 із них охороняється згідно з Бернською конвенцією. Серед птахів переважають горобині: горобці, шпаки, синиці, дрозди, мухоловки, зяблики та інші. Крук є найбільшим серед горобиних, а до найменших належать волове очко та весняний вівчарик. Останні важать всього 9 – 10 грамів. Другими за чисельністю є коловодні птахи. Зустрічаються тут бекас та вальдшнеп, крижень, чирянки велика та мала та інші. Особливу цінність становлять соколоподібні птахи, або денні хижаки. Більша частина із них – рідкісні для України. Так, скопа, беркут, лунь польовий, підорлик великий занесені до Червоної книги України, а кібчик, боривітер звичайний і підсоколик великий – до Червоної книги Білорусії.

Цікавими групами є дятлові та сови. Так, не території заповідника із дятлових зустрічаються великий, середній та малий строкатий дятел, чорна жовна. Трапляються зрідка зелена та сива жовна, трипалий дятел. Більшість сов занесена до Червоної книги України, зокрема це пугач, бородата сова, сичик-горобець та волохатий сич.
На заповідній території гніздяться такі рідкісні птахи, як чорний лелека, сірий журавель та бородата сова.

Серед ссавців заповідника звичайними є лосі, козулі, кабани, лисиці та зайці. 6 видів ссавців занесені до Червоної книги України, а ось такі види, як вовк, рись, видра річкова належать до Європейського Червоного списку.