Природний заповідник Єланецький степ

Загальна інформація 

Заповідник «Єланецький степ» — один з наймолодших українських заповідників, перший і поки що єдиний степовий заповідник у Правобережній Україні. Створений у 1996 році з метою охорони найбільшої у Північно-Західному Причорномор’ї ділянки цілинного степу.

Ця природоохоронна територія розташована у Єланецькому та частково в Новоодеському районах Миколаївської області й займає площу трохи більше 1,5 тисячі гектарів.

Метою існування цієї природоохоронної території є збереження та відновлення типчаково-ковилового степу. Також у природному заповіднику є чудовий зоопарк, де у напіввільних умовах утримуються американські бізони, кулани, плямисті олені, європейські лані, байбаки.

Історія створення

Історія створення заповідника «Єланецький степ» почалася досить давно. У 1978 році на цій території було організовано досить великий за площею (300 га) заказник місцевого значення «Роза». За чотири роки, на вже втричі більшій площі, було створено ландшафтний заказник місцевого значення «Єланецький». Але для максимального збереження унікальної природи регіону в 1990 році з ініціативи місцевих природоохоронців та учених було прийнято рішення про резервування ділянки площею біля 2 тисяч га під майбутній заповідник «Єланецький». В липні 1996 року Указом Президента України природний заповідник «Єланецький степ» постав у своїх сучасних межах.

На території сучаного заповідника ще у кінці 80-х рр. були створені зоопарк та «Палац природи». У 1978 році був створений зоопарк фахівцями з «Асканії-Нова». За своєю організацією він повторює умови проживання тварин у цьому відомому на всю Україну біосферному заповіднику. «Палац природи» був побудований у 1979 році з метою налагодження відпочинку та екологічної освіти дітей і юнацтва. Нині комплекс потребує капітальної реконструкції. З часом планується відновити його як осередок природоохоронної освіти.

Природні особливості

Ландшафт «Єланецького степу» прикрашений балками і ярами. Саме ця особливість зберегла територію заповідника від значного антропогенного впливу, якого зазнали сусідні землі. Особливо великими балками є Прусакова, Орлова та Роза, їх частини входять в межі заповідника. Найпоширенішими ґрунтоутворюючими породами є леси, а на схилах балок — вапнякова жорства, мергелі та суглинки. Характерною ознакою ландшафту заповідника, яка надає йому мальовничості, є виходи вапняків, котрі місцями утворюють досить високі і круті стінки. Подекуди по днищах балок виходять червоні граніти, великі брили яких надають усьому ландшафту особливої своєрідності.

Постійних водотоків на території заповідника немає. По днищах балок проходять русла струмків, які наповнюються водою лише навесні та під час дощів і літніх злив. Проте завдяки особливостям геологічної будови (наявності кількох шарів водопідпірних глеїв) тут існує принаймні три водоносних горизонти, водою яких наповнюються колодязі та джерела.

«Єланецький степ» радує своїх гостей барвистим різноманіттям рослинного світу. Тут можна побачити переважно степові ділянки, а також ділянки з лучною та подекуди чагарниково-деревною рослинністю. На території заповідника нараховується 492 види судинних рослин, серед яких є регіонально-рідкісні та ендемічні. Із несудинних рослин у заповіднику зареєстровано зростання 5 видів мохоподібних, 29 - водоростей, 14 - лишайників. Тут зростає також 17 видів грибів. Дванадцять видів рослин занесено до Червоної книги України, зокрема, 5 видів ковили: волосиста, Лессінга, найкрасивіша, українська та вузьколиста; астрагали шерстистоквітковий та пухнастоквітковий, сон чорніючий, дрік скіфський та інші. Сім видів рослин, поширених у заповіднику, занесені до Європейського червоного переліку, це такі види, як гвоздика ланцетна, смілка бузька, карагана скіфська, перлівка золотолускова.

За складом і територіальним розподілом рослинності заповідник «Єланецький степ» помітно відрізняється від інших степових заповідників України тим, що в ньому майже половину площі займають перелоги (розорані і згодом залишені відпочивати землі) різного віку. Через це, поряд із охороною ділянок цілинного степу, одним з основних завдань заповідника є відновлення природної рослинності на трансформованих ділянках.

Тваринний світ заповіднику також багатий. Фауна території включає в себе приблизно 1500 видів безхребетних тварин, з них 158 видів є рідкісними або регіонально рідкісними і потребують охорони. Більше третини їх занесено до Червоної книги України (ктир гігантський, 16 видів перетинчастокрилих, зокрема, сколія степова, джмелі моховий, лезус, вірменський, глинистий і яскравий, 32 види метеликів), а до Європейського червоного переліку занесено 8 видів безхребетних (зокрема, сатурнія грушева, товстун багатобугорчатий, дибка степова). Близько 40 відсотків безхребетних становлять мешканці степу, а решту – різних деревно-чагарникових угруповань, лук, а також види, що не віддають переваги жодному біотопу.

Загальна кількість зареєстрованих у заповіднику хребетних тварин становить 153 види. З них 20 видів включено до «червоних переліків» різного рівня (полози чотирисмуговий та жовточеревий, шпак рожевий, канюк степовий, лелека чорний, сорокопуд сірий, борсук тощо). Найбільшим різноманіттям відрізняються птахи – 105 видів, і ссавці – 34 види. Плазунів виявлено 7, а земноводних — 6 видів. Цікавою особливістю є значна щільність популяції полоза чотирисмугового, або Палласового, який трапляється майже на всіх ділянках заповідника, проте перевагу віддає стрімким, місцями кам’янистим і не дуже зарослим чагарниками схилам балок. Інша прикметна ознака тваринного світу заповідника полягає у надзвичайно високому поширенні хижаків, насамперед дрібних соколів, лунів, сов. З інших цікавих видів трапляється сиворакша, змієїд, орел-карлик. Серед ссавців переважають дрібні гризуни, зокрема, нориця лучна, а з хижих ссавців – лисиця, ласка, тхір степовий, інколи вовк. З диких копитних в заповіднику мешкає козуля, зустрічається дикий кабан.