Опис природно-заповідного фонду

Заповідна земля українська

Заповідна українська земля – це та частинка нашої держави, де охороняється природа, це святі місця, де люди можуть відчути свою приналежність до природи, до глибокого і могутнього Всесвіту... Це те, що ми залишаємо нашим дітям і онукам... В Україні дуже різноманітні заповідні куточки. Загальна площа усіх „заповідних просторів” складає 4.6%. Є аж одинадцять категорій (різновидів) заповідних територій. В цілому, кожна категорія створюється з метою охорони природи, біорізноманіття та збереження краси українських земель для майбутніх поколінь. У той же час, кожна категорія має свої особливості. Ми оглянемо різні категорії та їхні відмінності.

Природні заповідники

Природні заповідники мають загальнодержавне значення. Вони створюються з метою збереження природи та проведення науково-дослідних робіт. У природних заповідниках охороняються типові та унікальні для даної території природні комплекси. Тут вивчаються природні процеси та розробляються наукові засади для охорони довкілля.

На території природних заповідників забороняється будь-яка туристична, рекреаційна та господарська діяльність. Дозволяється лише діяльність, пов’язана із збереженням природних комплексів, які охороняються у певному заповіднику. Наприклад, це може бути відновлення рослинних угруповань, які є корінними для даної території або тих, які зникають; вживання протипожежних заходів у разі пожежі; спорудження будівель, які необхідні для діяльності заповідника; організація сінокосів, випасів, городів для забезпечення потреб самого заповідника та його працівників.

Біосферні заповідники

Біосферні заповідники мають міжнародне значення. У них охороняються найбільш типові природні комплекси біосфери, а також здійснюється фоновий (глобальний) екологічний моніторинг, вивчаються процеси та змін у навколишньому середовищі. Біосферний заповідник виконує три головні функції:
- збереження біорізноманіття
- підвищення екологічної освіти
- забезпечення сталого розвитку місцевих громад

Біосферні заповідники створюються на основі природних заповідників та національних природних парків, але до їх складу можуть також входити інші категорії природно заповідного фонду. Важливо, що біосферні заповідники належать до всесвітньої глобальної мережі біосферних резерватів. Біосферний заповідник є українським відповідником „біосферному резервату” (biosphere reserve).

У біосферних заповідниках виділяються такі зони як: заповідна, буферна та зона антропогенних ландшафтів. Так, заповідна зона призначена для охорони та збереження природних комплексів, а буферна – для запобігання негативного впливу на заповідну зону. У буферній зоні дозволяється екотуристична та екоосвітня діяльність, є екологічні стежки. У зоні антропогенних ландшафтів розташовуються населені пункти та ведеться господарська діяльність, яка має бути дружньою довкіллю та не шкодити природі.

Національні природні парки

Національні природні парки, як і природні заповідники, мають загальнодержавне значення. Вони виконують багато функцій. У них охороняється природа, і в той же час ведеться організована рекреаційна, туристична та оздоровча діяльність. Крім цього, національні парки грають важливу роль у культурно освітніх процесах та науковій діяльності.

Територія поділена на частини – зони. Найголовніша із них – заповідна, призначена для охорони та збереження природи. Ще є зона регульованої рекреації, де може відбуватися коротко часовий відпочинок та оздоровча, а також туристична та екоосвітня діяльність. Тут забороняються вирубки лісу (дозволяються лише санітарні), промислове рибальство та полювання. Любительське рибальство та мисливство дозволяється у певні терміни, визначені законодавством. Третьою зоною є зона стаціонарної рекреації, де розміщуються готелі, кемпінги, мотелі та інше. У господарській зоні знаходяться населені пункти, а також ведеться господарська діяльність, зокрема і та, яка є необхідною для діяльності парку. Будь-яка господарська діяльність у межах національного природного парку не має шкодити збереженню природних комплексів та рекреаційнійним цінностям парку.

Регіональні ландшафтні парки

Регіональні ландшафтні парки, як і національні природні парки, мають два основних завдання. Перше із них – це збереження типових та унікальних природних (а також і історично-культурних) комплексів даної місцевості, а друге – створення умов для організованого відпочинку населення. Відмінність у тому, що регіональні ландшафтні парки є місцевого або регіонального значення, а не загальнодержавного.

На території РЛП може проваджуватися зонування, аналогічне зонування національних природних парків.

Заказники

Заказники – це природні території (акваторії), які створюються з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. На території заказників може відбуватися господарська діяльність, але вона не має шкодити природним комплексам. Заказники не мають зонування, бувають загальнодержавного та місцевого значення та різного спрямування, наприклад, зоологічні, ботанічні, ландшафтні, геологічні та інші.

Пам'ятки природи

Ще одна категорія природно-заповідних територій - пам'ятки природи. Це є унікальні природні утворення, які мають природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення. Наприклад, пам’яткою природи може бути 300-літній дуб. Пам’ятки природи є об’єктами місцевого значення. Господарська діяльність на їх території забороняється, якщо вона шкодить збереженню природних комплексів.
Заповідні урочища

Заповідні урочища являють собою заповідні цілісні ландшафти, які, як і пам’ятки природи, мають важливе наукове, природоохоронне та естетичне значення. Це можуть бути лісові, степові, болотні та інші комплеки. Господарська діяльність на території заповідних урочищ забороняється, якщо вона шкодить збереженню природних комплексів.

Ботанічні сади

Ботанічні сади можуть бути як об’єктами загальнодержавного, так і місцевого значення. У ботанічних садах працюють над збереженням, вивченням, акліматизацією, розмноженням рідкісних і типових видів місцевої та світової флори. Так, працівники ботсадів створюють, поповнюють та зберігають ботанічні колекції, ведуть наукову, навчальну та освітню роботу.

У межах ботанічних садів дозволяється лише діяльність, пов’язана із завданнями ботанічного саду. Є чотири зони, зокрема: експозиційна (тут відбуваються екскурсії), наукова (для наукових досліджень), заповідна (тут зберігаються особливо цінні природні комплекси, відвідування дозволяється лише з науковою метою), адміністративно-господарська (де ведеться господарська діяльність з метою забезпечення виконання завдань парку).

Дендропарки

Дуже цікавими є дендрологічні парки, адже саме в них зберігаються різноманітні види дерев та чагарників. До того ж, дендрологічні парки створюються людиною, і можуть бути розташовані у зовсім нехарактерних для даних дерев умовах. Так, дендропарк у біосферному заповіднику „Асканія - Нова” є оазисом деревної рослинності серед українського степу.

Дендропарки можуть бути загальнодержавного та місцевого значення. На їх території дозволяється лише діяльність, яка є необхідною для самого парку. Зонування дендропарків є аналогічним зонуванню ботанічних садів. Дозволяються екскурсії, але в експозиційній зоні.

Зоологічні парки

Зоологічні парки, звичайно, пов’язані із створенням експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, їх збереженням, вивченням та розведенням у неволі. Важливу роль грає і еколого освітня діяльність у зоопарках, а саме ознайомлення населення із різноманітними тваринами. Зоологічні парки можуть бути як місцевого так і загальнодержавного значення.

Зонування зоопарку є схожим на зонування ботанічного саду, адже виділяють експозиційну, наукову, господарську та рекреаційну зони. Додамо лише, що рекреаційна зона призначена для відпочинку відвідувачів. У зоологічних парках іноді є пересувні експозиції тварин, які можуть перевозити в інші міста. Зоопарки можуть бути як місцевого, так і загальнодержавного значення.

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва – це найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва. Вони можуть використовуватися в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях. На їх території проводяться екскурсії, а також і наукова робота. На території парків – пам’яток садово-паркового мистецтва може бути зонування, яке є аналогічним зонуванню ботанічних садів.

Слід зазначити і про охоронні зони заповідних території. Вони створюються навколо природних заповідників, але можуть бути і навколо національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва. Охоронні зони створені з метою забезпечення збереження природних комплексів на заповідних територіях, а також вони запобігають негативному впливу людської діяльності.

Отже, в Україні виділено одинадцять категорій заповідних територій та об’єктів. Серед них є ті, що мають місцеве, регіональне, загальнодержавне, а також і міжнародне значення. Кожний об’єкт виконує різні функції, але основним завданням є збереження та охорона природи. Звичайно, на багатьох „заповідних землях” дозволяється туристична та рекреаційна діяльність. Єдине, що слід дбайливо і шанобливо ставитися до природи, і тоді буде можливість і для відпочинку, і для спілкування із матінкою – природою.