Правові аспекти

Заповідний фонд України оберігається як національне надбання, відносно якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання природних ресурсів. Ділянки землі та водного простору, що належать заповідникам, виймаються з промислового використання.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів визначає Закон України «Про природно-заповідний фонд України», а також іншими нормативно-правовими актами, що регулюють охорону навколишнього середовща:

- Закон України «Про тваринний світ»
- Закон України «Про рослинний світ»
- Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»
- Кодекс України «Водний кодекс України»
- Кодекс України «Лісовий кодекс України»

- Указ Президента України «Про території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення», та іншими Законами України, розпорядженнями та постановами Кабінету Міністрів України, Указами Президента України, наказами та положеннями Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та профільних державних комітетів.

За порушення законодавства України про природно-заповідний фонд винна особа може бути притягнута до дисциплінарної, адміністративної, громадянської або кримінальної відповідальності.

Крім того, Україна є підписантом 26 природоохоронних конвенцій та протоколов до них, основними з яких є:

1. Конвенція ООН по боротьбі зі зпустелюванням. 
2. Конвенція з біорізноманіття.
3. Рамочна конвенція з охорони та сбалансованого розвитку Карпат. 
4. Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори. Що знаходяться під загрозою вимирання.
5. Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин (Бонська конвенція).
6. Конвенція з захисту Чорного моря від забруднення.
7. Європейська ландфаштна конвенція.
8. Конвенція про охорону дикої флори та фауни, а також природного середовища в Європі (Бернська конвенція).

Україна співпрацює в галузі охорони навколишнього середовища з такими міжнародними організаціями, як ООН, ОБСЄ, ЮНЕП, ПРООН, ЄС, ГЕФ, Світовий банк, ЄБРР, МБРР та ін.