Карпатський біосферний заповідник

Загальна інформація

Карпатський біосферний заповідник – це гордість України! Природні багатства і своєрідна культура гуцулів ваблять людину, цікавлять туристів, науковців, природоохоронців.

Про природу Карпат, і, зокрема, Карпатського біосферного заповідника вже є багато книжок. Це й не дивно, адже різноманітність, краса та велич лісів вражає і заворожує. Тут зростають смереки, дуби, ялиці, ясени, явори, і, звичайно, буки... Славнозвісні букові праліси! А, “Долина нарцисів”! Це єдина ділянка на рівнині Європи, де масово зростає нарцис вузьколистий! Недарма, кожного року під час квітування нарцисів, сотні людей приїжджають помилуватися цією красою.

Крім природного багатства, культура українських горян є невід’ємною часточкою Карпатського біосферного заповідника. Цікавим елементом культури є високогірне молочне вівчарство, яке становить цінність для України і Європи в цілому.


Історія

Карпатська гірська система, поряд з Альпами та Балканами, характеризується найбільшим біологічним різноманіттям на Європейському континенті. Саме тут ще є природні комплекси, які не зазнавали людського впливу протягом кількох століть. Зокрема, це, звичайно, праліси. Праліси – це природні дивовижні давні ліси, які говорять до нас із сивої давнини і вражають природним багатством та величчю. Дискусії про їхню охорону почалися давно. Так, спочатку було створені кілька лісових резерватів у Чорногорі та Мармароських Альпах. Після Другої Світової Війни у 1949 році на північних схилах Чорногірського хребта був виділений цінний лісовий масив площею 3,9 тис. га, який у 1955 році оголошено заповідним.

Про охорону природи дбали і на Закарпатті. В 1958 році на південних схилах гірського масиву Красна, у басейнах річок Великої і Малої Угольки створено Угольський лісовий заказник площею 4600 га, а в 1969 році в басейні р. Лужанки — Широколужанський флористичний заказник площею 5644 га.

Таким чином створення Карпатського біосферного заповідника почалося із заповідання лісових масивів та організації заказників, а у 1968 році у Закарпатській області був організований Карпатський заповідник на площі 12,6 тис. га. Його територія неодноразово розширювалася. З 1992 року він входить до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО.

Природні особливості

Карпатський біосферний заповідник має загальну площу 57 880 га і знаходиться на південному заході Українських Карпат. Заповідник складається із шістьох відокремлених масивів та двох ботанічних заказників державного значення «Чорна Гора» і «Юлівська Гора». Заповідні масиви розміщені на висотах від 180 до 2061 м над рівнем моря у західній, центральній та східній частинах Українських Карпат.

Чорногірська ділянка знаходиться на південно-західному схилі Чорногірського хребта. Тут переважають ліси із бука, ялиці, ялини, а на більших висотах зустрічаються чисті ялинові ліси. На невеликій площі також поширена рослинність субальпійського і альпійського поясів.

Мармароська ділянка розміщена в північній частині Мармароських гір. Гори складені твердими кристалічними породами - гнейсами, слюдяними і кварцовими сланцями, мармуровидними вапняками. Тут також, як і на Чорногірській ділянці, можна помилуватися мішаними лісами із ялини, бука та ялиці. Є тут і субальпійські луки, і чагарничкові угруповання, де можна посмакувати чорницями, брусницями та помилуватися червоною рутою (рододендроном східно карпатським).

Особливостями фауни є те, що лише тут, на скелях Мармароського масиву виявлено сокола сапсана. Частіше можна зустріти інших дрібних соколів: чеглик та боривітер звичайний. У гніздовий період трапляється горіхівка, яка у лісах інших заповідних масивів не гніздиться.

Свидовецька ділянка знаходиться на хребті Свидовець. Тут, знову ж таки вражають своєю красою ліси! Букові, ялицеві, ялинові, а на кам'янистій місцевості трапляються і буково-яворові ліси.Високо в горах з’являється і криволісся з душекії зеленої і ялівцю сибірського.

На високогір’ї Свидовця рослинність є особливо цікавою у районі вершин Малої Близниці (1778 м) та Великої Близниці (1883 м). Тут ростуть такі рідкісні види, як айстра альпійська, білотка альпійська (едельвейс в народі), орлики чорніючі, сверція альпійська та інші.

У високогірних Чорногірському, Свидовецькому та Мармароському масивах на висоті 1700 і більше метрів над рівнем моря серед тварин можна зустріти норицю снігову та тинівку альпійську, що занесені до Червоної книги України. З плазунів звичними тут є гадюка звичайна і ящірка живородна. У стоячих водоймах у субальпійському поясі нерестяться карпатський та гірський тритони. Є тут також кумка гірська і ропуха звичайна.

Кузійська ділянка, як і Свидовецька знаходиться на хребті Свидовець, але вже на його південних відрогах. На півдні Кузійської ділянки ваблять око величні скелі, утворені мармуровидними вапняками. Серед лісів ми переважно зустрічаємося із буковими лісами, але також трапляються і скельнодубові та ялинові ліси.
Угольсько-Широколужанська ділянка є найзахіднішою у заповіднику, розміщена на південних схилах хребта Красна. Тут є і вапняки, які утворюють скелі, і більше 30 карстових печер, трапляються і скельнодубові ліси, є і тисово-букові угруповання з участю ялівцю козацького. Справжнім багатством Угольсько-Широколужанської ділянки є букові праліси – ці величні свідки людської історії та вічні охоронці духу Карпат!

Фауна букових пралісів Карпатського заповідника дуже своєрідна. Тут зустрічаються як суто тайгові види (рись, сова довгохвоста, жовна, снігур), так і характерні для широколистяних лісів чорний дрізд, дятли білоспинний і сивий, мухоловка, костогриз, голуб-синяк, ліщиновий вовчок, кіт лісовий, кабан, саламандра плямиста. Звичними мешканцями є тут олень благородний, куниця лісова, нориця руда, канюк, повзик, жаба трав’яна — види, які поширені по всьому лісовому поясу Карпат. До рідкісних тварин, що занесені в Червону книгу України, належать кутора мала, горностай, видра, пугач, лелека чорний, полоз лісовий, тритон карпатський тощо. Серед рідкісних комах – жук-самітник, жук-олень, вусач альпійський, мнемозина, руде нічне павине око та інші.

Долину Нарцисів (знаходиться у заплави р. Хустець) можна без заперечень назвати прекрасним лучним дивом, володіннями рідкісного високогірного виду нарциса вузьколистого! У заплавних луках „Долини Нарцисів” сконцентроване найбільше флористичне різноманіття Карпатського біосферного заповідника. Загалом тут зростає понад 400 видів рослин, серед яких такі рідкісні, як пальчатокорінники Фукса і травневий, еритроній собачий зуб, тирлич звичайний, півники сибірські, зозулинець блощичний, перстач білий та інші.

Долина нарцисів за своїм фауністичним складом різко відрізняється від інших заповідних ділянок, адже тут представлені тварини заплавних лук Закарпатської рівнини. Серед птахів переважають чекан лучний, вівсянка звичайна та славка сіра. У більш зволожених місцях звичними мешканцями є деркач та очеретянка-борсучок. У чагарниках уздовж річки Хустця трапляються фазан і ремез. Характерні земноводні «Долини нарцисів» — жаба ставкова, ропуха звичайна, тритони звичайний і гребінчастий. З плазунів трапляються вуж і ящірка прудка. Серед ссавців можна зустріти норицю звичайну, мишу польову та маленьку, ондатру, зайця-русака.
Одна із частин КБЗ – це ботанічний заказник загальнодержавного значення – Чорна гора. Це невеличка гора. Серед лісів переважають скельнодубові та букові ліси. Тут є такі рідкісні для України дерева, як ясен білоцвітий, дуби багатоплідний і Далешампе, липа срібляста.

Ще одним ботанічним заказником загальнодержавного значення є Юлівська гора, яка за своїми природними особливостями є схожою на Чорну гору. Тут знаходяться дубово-букові ліси, ліси із дубів скельного Далешампе і багатоплідного. Унікальними для України є ліси з дуба бургундського та липи сріблястої.

Природі багатства Карпатського біосферного заповідника є не лише цінністю Української держави, але і всієї планети Земля. Саме через це, 28 червня 2007 року українсько-словацький об’єкт „Букові праліси Карпат” були включені до Списку об’єктів світової природної спадщини (це єдина територія в Україні). 70% „Букових пралісів Карпат” належать до Карпатського біосферного заповідника, частина до Ужанського національного природного парку та четверта частина знаходиться у межах Східної Словаччини.

Що можна подивитись

Маршрут 1
У Карпатському Біосферному Заповіднику є кілька цікавих екотуристичних маршрутів. Кожний із них є особливим і неповторним, і ми зупинимося на найголовніших. Отже, перший маршрут зветься „На Соколине бердо”. Даний маршрут прокладений через заповідний масив, що знаходиться в басейні потоку Кузій. У місцевій говірці слово “бердо” означає стрімку скелю чи великий камінь. „Соколине бердо” є урочищем, яке, у першу чергу, відоме великою популяцією тиса, що збереглася на вапнякових скелях. На маршруті, зустрічаються вологі бучини із різнобарвним трав'яним ярусом. У джерельній воді Кузія мешкає форель, а вздовж потоку нерідко зустрічаються сліди оленів, козуль, кабанів, які приходять сюди напитися води. Якщо тихенько проходити маршрутом на світанку, то можна побачити і самих тварин.

Маршрут 2
Інший маршрут зветься “Буковими пралісами Малої Угольки”. Тут ми знайомимося із красою карпатських букових пралісів, оглядаємо карстову печеру „Дружба” – найбільшу серед печер Українських Карпат, а також відвідуємо урочища Гребінь та Чур. Іншими важливими елементами маршруту є релікт третинного періоду – тис ягідний та цікава папороть – листовик сколопендровий, або турієвий язик.

Маршрут 3
Не менш цікавим є маршрут „Буковими пралісами Великої Угольки”. Тут ми знову опиняємося у царстві пралісів. Цікавим на маршруті є і джерело гідрокарбонатного типу, і карсова печера „Молочний камінь.” До того ж, саме на цьому маршруті знаходиться урочище “Велика Копиця”. Це скеля, яка є неприступною із трьох сторін. Її ж вершина – то альпінарій, де зростає багато реліктів та рідкісних видів рослин.

Маршрут 4
Маршрут “Кевелівським пралісами на Петрос” пролягає вздовж потоку Кевелів, лівої притоки „Чорної Тиси”. Це царство букових, ялицевих, яворових та ясеневих пралісів. Тут розташоване мінеральне сірководневе джерело, запах якого – абсолютно неприємний, але попри це вода – корисна і цілюща. Ще одним цікавим об’єктом маршруту є скеля, утворена флішовими породами, що нагадує слоєний пиріг.

Гора Петрос, до якої веде даний маршрут, є однією із найвищих гір Українських Карпат. Власне слово „петрос” на латині означає „камінь”. Недарма ця гора має таку назву, адже на ній є багато скельних виходів та гряд. Тут зустрічаються такі рослини, як сон білий, ломикамінь волотистий, дзвоники альпійські, кілька видів тирличів тощо, а серед тварин – снігова нориця й альпійська тинівка, занесені до Червоної книги України.

Маршрут 5
Не можна не згадати про гірську королеву України – гору Говерлу (2061 м н.р.м.)., яка знаходиться в Карпатському біосферному заповіднику. Маршрут, що веде до неї, зветься “Пралісами Чорногори на Говерлу”. Тут, на вершині Говерли, де „сині вершини торкаються зір”, відчуваєш себе вільним і незалежним! Підкорення вершини не є єдиним задоволенням, бо сам шлях до неї є приємним і незабутнім. Так, на маршруті ми зустрічаємо водосховище “Гать на Устє-Бребенєскула”, влаштоване для сплаву деревини. В минулому площа його дзеркала складала 5 га. На жаль, зараз водойма заростає. На маршруті нас зустрічають праліси із ялиці, смереки, бука, явора та інших дерев. Тут зростають дерева, яким вже 300 років. Цікавою є і полонина Брецкул, де квітують шафран Гейфелевий, арніка гірська, звіробій гірський та інші. На луках же субальпійського поясу зростає рододендрон східно карпатський, занесений до Червоної книги України. В народі цю рослину називають червоною рутою.

Ось такі п’ять маршрутів є в Карпатському біосферному заповіднику. Тут можна одержати задоволення від спілкування з природою, а до того ж збагатитися духовно у храмі Карпатських вершин. Єдине, що – слід пам’ятати про величезну цінність величних і синіх гір для усіх поколінь та дотримуватися правил поводження на заповідних територіях.

Більш детальну інформацію про екотуристичні маршрути можна дізнатися на офіційному сайті Карпатського біосферного заповідника за адресою http://cbr.nature.org.ua/ecotur_u.htm


Що дозволено і що заборонено на території

У межах території біосферного заповідника виділяються такіфункціональні зони:

заповідна зона - призначена для збереження і відновлення найбільш цінних природних та мінімально порушених антропогенними факторами природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу відповідно до режиму, визначеного законом для природних заповідників;

буферна зона - виділяється з метою запобігання негативному впливу на заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях, а її режим встановлюється відповідно до вимог, встановлених для охоронних зон природних заповідників;

зона антропогенних ландшафтів - складається з територій традиційного землекористування, лісокористування, водокористування, місць поселення, рекреації та інших видів господарської діяльності;

зона регульованого заповідного режиму - до неї входять регіональні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища з додержанням вимог щодо їх охорони, встановлених законом.

У заповідній зоні Проектом організації території БЗ для збереження і відтворення корінних природних комплексів, проведення науково-дослідних робіт та виконання інших завдань у біосферному заповіднику може допускатись:
  • виконання відновлювальних робіт на землях з порушеними корінними природними комплексами, а також здійснення заходів щодо запобігання змінам природних комплексів біосферного заповідника внаслідок антропогенного впливу - відновлення гідрологічного режиму, збереження та відновлення рослинних угруповань, що історично склалися, видів рослин і тварин, які зникають, тощо;
  • здійснення протипожежних і санітарних заходів, що не порушують режиму заповідної зони біосферного заповідника;
  • спорудження у встановленому порядку будівель та інших об'єктів, необхідних для виконання поставлених перед біосферним заповідником завдань;
  • збір колекційних та інших матеріалів, виконання робіт, передбачених планами довгострокових стаціонарних наукових досліджень, проведення екологічної освітньо-виховної роботи. 
У межах заповідної зони не може проектуватись будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню цієї зони, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об'єкти, а саме:
  • будівництво споруд, шляхів, лінійних та інших об'єктів транспорту і зв'язку, не пов'язаних з діяльністю біосферного заповідника, розведення вогнищ, влаштування місць відпочинку населення, стоянка транспорту, а також проїзд і прохід сторонніх осіб, прогін свійських тварин, пересування механічних транспортних засобів, за винятком шляхів загального користування, лісосплав, 
  • проліт літаків та вертольотів нижче 2000 метрів над землею, подолання літаками звукового бар'єра над територією заповідної зони та інші види штучного шумового впливу, що перевищують установлені нормативи;
  • геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, порушення ґрунтового покриву та гідрологічного і гідрохімічного режимів, руйнування геологічних відслонень, застосування хімічних засобів, усі види лісокористування, а також заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, насіння, очерету, випасання худоби, вилов і знищення диких тварин, порушення умов їх
  • оселення, гніздування, інші види користування рослинним і тваринним світом, що призводять до порушення природних комплексів;
  • мисливство, рибальство, інтродукція нових видів тварин і рослин, проведення заходів з метою збільшення чисельності окремих видів тварин понад допустиму науково обґрунтовану ємність угідь, збирання колекційних та інших матеріалів, за винятком матеріалів, необхідних для виконання наукових досліджень.
У буферній зоні, зоні антропогенних ландшафтів, а також у зоні регульованого заповідного режиму може бути передбачене здійснення спортивного рибальства та мисливства, огляд особливо мальовничих і пам'ятних місць, улаштування та відповідне обладнання туристичних маршрутів і екологічних стежок, але не можуть проектуватися рубки лісу головного користування, промислове рибальство і промислове добування мисливських видів тварин, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об'єктів цих зон та заповідної зони.

Корисні посилання

Більш детальну інформацію про заповідник можна дізнатися на сайтах:





Контакти

Адміністрація КБЗ знаходиться у м. Рахів Закарпатської обл. за адресою вул. Красне Плесо, 77 (а/с № 8).
Телефон – (2-21-93, 2-26-32, 2-24-44
Факс – (03132)2-26-59
e-mail: cbr@rakhiv.net.ua.
Директор – Гамор Федір Дмитрович